Василь ВРАЖЛИВИЙ Вражливий (справжнє прізвище Штанько) Василь Яковичнародився 1903 року в м. Опішня Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітнійсім'ї селянина-середняка. Закінчив сільську школу, вчився у Зіньківській, а потімПолтавській гімназіях. За порадою батьків поступив до агрономічної школи, але незакінчив її. Бо переміг потяг до літературної творчості, якою займався з юних літпід впливом земляка А.Заливчого. Належав до Спілки селянських письменників "Плуг",потім увійшов до ВАПЛІТЕ, а після її ліквідації - до "Пролітфронту". Друкувачися почав з 1923 року. Перша книжка оповідань "В яру" вийшла друком1924 року. Потім видав збірки "Земля" (1925), "Вовчі Байраки", "Молодість" (1929),повість "Батько" (1929), "Шість оповідань" (1930), "Перемога" (1932) та ін. У часактивізації міжнаціональних стосунків у країні написав роман "Справа серця" (1933)- про тодішнє життя в Казахстані. Одночасно перекладав з французької. Будучи другом Є.Плужника, В.Підмогильного, Г.Епіка, В.Вражливий, звичайнож, потрапив і до однієї з ними "контрреволюційної організації" під час масовихарештів після вбивства С.Кірова у грудні 1934 року. А щодо своїх політичнихпоглядів, то на допитах після арешту 25 грудня 1934 року в Харкові заявив: я небув ні в яких партіях, був просто націоналістом; я вихованець Хвильового,перебував під його впливом, і вже у 1927-28 роках це визначило мій подальшийполітичний шлях.. Підстав для арешту В.Вражливого для підручних Ягоди не ітреба було довго шукати. Вони використали такі риси його вдачі, як товариськість,готовність допомогти людям. Його квартира у Харкові була своєрідним готелем, деночували всі приїжджі літератори. Ю.Смолич у "Розповідях про неспокій" згадував:"Квартира Вражливого - надто після того, як він розійшовся з дружиною, - взагаліперетворилася на щось середнє між невеличким домашнім клубом та маленькоюнічліжкою. Збиралися в нього чимало товаришів - Йогансен, Слісаренко, ПавлоІванов, Сухомлин, Ковтун (Вухналь), інші... На письмовому столі ночував,приїздивши з рідної Охтирки, Багряний, на столі в їдальні - Плужник, коли прибувавіз Києва до Харкова". Коли зі Львова переїхала до Харкова сім'я письменникаАнтона Крушельницького, вона на перший час теж знайшла прихисток у квартиріВ.Вражливого. Після арешту Крушельницьких у листопаді 1934 року (сини Антона -Іван і Тарас - були розстріляні разом із Косинкою, Влизьком у грудні 1934-го), якписав у "Нотатках про літературне життя 20-40-х років" І.Сенченко, "тут і ламатиголову довго не доводилося. Бо, бачте, Василь Вражливий організував на своїйквартирі явочний пункт для шпигунів і диверсантів. І чудового письменника, свіжу,благородну, творчу людину було знищено". В.Вражливого було засуджено 27-28березня 1935 року разом із 16 звинуваченими на процесі боротьбистів у Києвівиїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР на 10 років концтаборів.Відбував заслання на Соловках. Постановою трійки УНКВС по Ленінградській областіповторно засуджений до розстрілу. Вирок виконано 8 грудня 1937 року. Реабілітований 1956 року посмертно. Володимир Мельник
