Яновський Юрій - краткая биография

ЮРІЙ ЯНОВСЬКИИ
(1902—1954)
      Псевдоніми— Георгій Ней, Юрі Юрченко.
      Юрій ІвановичЯновський народився 27 серпня 1902р. в с Майєрове тепер Компаніївського районуКіровоградської області в селянськійродині.
      У 1908 р. у пошуках кращого життяродина переїхала до Єлисаветграда.
      У 1919р. Юрій на відмінно закінчив Єлиcаветградське реальне училище, працював уадміністративному відділі повітового виконкому, в повітовому статистичному бюро іводночас навчався в механічномутехнікумі.
      Протягом 1922—1924 pp. юнакнавчався на електротехнічному факультеті Київського політехнічного інституту, алечерез матеріальні злидні його незакінчив.
      У 1922 р. Яновcький підпсевдонімом Георгій Ней в Київській газеті «Пролетарская правда» надрукував першийвірш «Море» російською мовою.
      У 1924 р. угазеті «Більшовик» опублікував українською мовою вірш «Дзвін» і новелу «А потімнімці тікали». Наступного року Яновський видав збірку новел «Мамутові бивні»,якийсь час працював у редакції газети «Більшовик», активно виступав як публіцист,підписуючи свої статті та нариси псевдонімом Юр.Юрченко.
      У1926—1927 pp. він працювавголовним редактором на Одеській кінофабриці, надрукував збірку новел «Кровземлі».
      У 1928 р. Яновський видав єдинупоетичну збірку «Прекрасна УТ», хоча поезії продовжував писати все життя;надрукував перший роман «Майстеркорабля».
      Роман «Чотири шаблі» з'явився у1930р. Критика звинуватила Яновського в «націоналістичній романтиці», згодом булистворені драми «Дума про Британку», 1937; «Потомки», 1938; збірка новел «Короткіісторії», 1939. У 1939р. Яновський одним з перших серед письменників бувнагороджений орденом Трудового ЧервоногоПрапора.
      За роки війни Ю. Яновськийнаписав драму «Син династії» (1942), видав збірку оповідань «Земля батьків»(1944).
      У 1947 р. був опублікований роман«Жива вода», за який письменника радянська критика звинуватила в «спотвореннірадянської дійсності». Він був змушений надрукувати в «Літературній газеті» лист,у якому «визнав» і свою «відірваність од життя», і «формалістичний задум» роману,і «шкідливі деталі» в ньому (навіть підготував нову редакцію твору, який підназвою «Мир» побачив світ вже після смерті в1956р.).
      За цикл «Київські оповідання» у1949р. письменник отримав Сталінськупремію.
      Як сценарист Ю. Яновський створивсценарій художнього фільму «Зв'язковий підпілля» (1951), літературний сценарій«Павло Корчагін» (за мотивами роману М. Островського «Як гартувалася сталь», 1953)та сценарій документального фільму «Микола Васильович Гоголь»(1952).
      У 1953 р. Ю. Яновський видав драму«Дочка прокурора», яка стала важливою художньою сторінкою і в українськійдраматургії середини 50-х років, і в тогочасному театральномужитті.
      25 лютого 1954 р. письменникпомер.
      «Майстер корабля», перший романЮрія Яновського, увібрав частку того безпосереднього життєвого досвіду, що йогомолодий письменник набув за час роботи на Одеській кінофабриці. У цьому творі віннамагається сягнути найглибших надр психіки, блакитних веж романтики. Епізоди зперсонажами твору (більшість із них мала реальних прототипів — працівниківОдеської кінофабрики) подані через осмислення їх у своїх мемуарах сімдесятирічнимкіномайстром То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно), прототипом якого вважають самогоЯновського. Сюжет твору — новий для тогочасної української літератури: режисер Сев(прототипом якого вважають О. Довженка) знімає фільм про матроса Богдана. Длязйомок будується справжній вітрильник, на якому потім плаватимуть учні мореходноїшколи. Дуже органічно вплетені в роман нотатки синів героя, листи його коханої —балерини Тайях, розповіді матроса Богдана й роздуми самого мемуариста. Відтакперед читачем вимальовуються не просто будні з життя й творчості українськихкіномайстрів 20-х pp., не лише їхні турботи в зв'язку зі створенням сценаріюфільму та будівництвом для цього спеціального корабля, а широкі картини творчогожиття людини, за яким стоїть великий узагальнюючий смисл, що все життя на планетімає будуватися з творчим натхненням, з турботою про культуру кожної нації, прозавтрашній день людства, і тоді майбутнє перетвориться на казковий край мирноїпраці й гармонійно розвиненихособистостей.
      Критика неоднозначносприйняла твір, адже, з одного боку, роман був, безперечно, цікавий, а з іншого —порушувався основний підхід до «ідейності радянського твору», бо тут був відсутнійгерой-пролетарій, не оспівувалась краса «щасливої радянської дійсності». Дику силуТакої вульгаризації Ю. Яновський боляче відчував і пізніше — після опублікуванняроману «Чотири шаблі», який став однією з найдраматичніших сторінок в історіїукраїнської літератури, адже ще півстоліття він залишався предметомнайбезглуздішої критики і був, по суті, вилучений з літературного процесу. За Ю.Яновським тягнувся шлейф звинувачень, ніби його роман творився на хвилі«націоналістичної романтики».
      Роман«Чотири шаблі» розповідає про післяреволюційні події в Україні, коли країнаперетворилася на один із найзапекліших плацдармів Громадянської війни. Повсюдиформувались бойові загони, щоб захистити революцію. Такі ж загони чи навіть цілуармію взялися створити й четверо друзів — герої роману «Чотири шаблі»: Шахай,Остюк, Галат і Марченко. Твір розпочинається змалюванням весілля Шахая. Під часвінчання молодих у церкві, яка оздоблена живописом на сюжети з козацького життя,друзі пройнялися духом національної історії, і це надихнуло їх піти шляхом своїхгероїчгіих предків, розпочавши історичну битву за свою землю і волю. Структура«Чотирьох шабель» — пісенна. Таку форму письменник обрав тому, що пісня — один ізнайлаконічніших художніх жанрів. Все те, що було «поза піснями», тобто являлособою «будні революції» («довгі ночі дебатів, божевільні дні підготовок, штабнихрозробок...») у романі свідомо опущено, завдяки чому досягнуто стислості йпоетичності в художньому осмисленні теми. Роман складається із семи окремихрозділів — новел, що також стало новаторством в українській літературі (пізнішетрадицію роману в новелах продовжить О. Гончар своїм твором «Тронка»). Героїтвору: Шахай, Остюк, Галат, Марченко — абсолютно різні, але об'єднані спільноюметою в своєму бажанні врятувати країну. Автор навмисне ставить їх у такіситуації, в яких максимально виявилась би їхня глибинна суть, козацька відвага,геройство, сила.
      Наступним визначнимтвором у доробку Яновського став роман «Вершники» який по-своєму продовжував, апочасти й «тлумачив» твір «Чотири шаблі». У «Вершниках» кожний герой дістав точнуполітичну характеристику (петлюрівець, де-нікінець, махновець, більшовик...) Уже впершій новелі «Подвійне коло» дія розгортається досить драматично: у революціннійборотьбі один проти одного виступили брати Половці, які не жаліли братських життіву бажанні відстояти свої політичні погляди — і по черзі на землю летять головиПоловців (денікінця Андрія, петлюрівця Оверка, махновця Опанаса), цю їх «стинають»один одному рідні брати. Непереможним залишається тільки більшовик Іван Половець,що цілком «узгоджувалося» з розвитком пореволюційної історії, але водночасповівало на читача неприхованою нелюдською жорстокістю. Суть тієї жорстокості«пояснив»:Іванові комісар Герт: мовляв, братовбивча вакханалія зчинилася тому, щобрати були хоч і одного роду, та не одного класу. Діяли, отже, закони класовоїборотьби, суть яких висловив той же комісар Герт: «... рід розпадається, а класстоїть».
      Мотив розпаду людського роду, щопочався з революцією, це лише один мотив «Вершників», бо роман був своєріднимкомпромісом з офіційною критикою і тому написаний ідеологічно правильно: є тут іпровідна роль більшовицької, партії, і перемога червоного прапрра, і оспівуваннягероїзму комуністів. Але твір все ж таки не такий однозначний, бо за перемогоючервоноармій-ця Івана Половця явно вбачаються схвильовані роздуми самогоЯновського: автор не підтримує кривавої різні, хоч вона нібито й виправдовуєтьсясвітлим майбутнім. Адже як може будуватись майбутнє після прокляття рідного брата,після порушення простої батьківської заповіді: «Тому роду не буде переводу, вкотрому браття милують.згоду».
      Композиційно роман складається з.восьми новел, які не пов'язані єдиним сюжетом, але поєднані головною авторськоюнастановою: показати через внутрішній світ героїв історичну необхідністьперетворення земної світобудови. У кожній новелі персонажам надається рольсимволів. Символічний Іван Половець у новелі «Подвійне коло»; символічне світловипромінюють його батьки в «Шаланді в морі» і безіменний листоноша з «Листа увічність»; символічні також образи комісара Данила Чабана («Дитинство»), командираполку Чубенка («Чубенко — командир полку»); ватажка загону «двох босих сотень»Шведа («Батальйон Шведа») та і я. Вони представлені автором у поетичному ключі, включі глибокого психологічного драматизму відтворені ситуації, в яких вони діють.Це справжні лоеми не лише про розпад, а и про збереження роду й творення добра наземлі (батьки братів Половців), про красу українського степу і неба («Дитинство»), про людську витривалість і жадання свободи («Лист у вічність», «Чубенко —командир полку»). Втілюють вони в собі людське й національне прагнення героївзбудувати кращий світ на землі. Розвинута у «Вершниках» романтична формахудожнього освоєння життя зіткнулась у другій половині 30-х pp. із рядом перешкод.Найголовніша з них— «офіційне» утвердження на Першому з'їзді письменників СРСРметоду соціалістичного реалізму. Романтизмові в ньому відводилася прислужницькароль пафосу — уславлення кожного кроку радянськоїісторії.
      Ю. Яновський — це ще однатрагічна постать в українській літературі. Талановитий майстер, який фактично задесять років молодого життя створив свої найкращі твори, що збагатили нашулітературу, решту часу був змушений виправдовуватись і підлаштовуватись піднастанови кабінетних посередностей і писати на замовлення. Але незважаючи нагоніння з боку критики, спадщина письменника здобула широке визнання читачів. Йоготвори двічі виходили п'ятитомними виданнями. Кращі з них перекладені багатьмамовами, опубліковані в Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині,Австрії, Італії,Франції.
      
      ОСНОВНІТВОРИ:
      Збірка нарисів «Голлівуд на березіЧорного моря», збірки оповідань «Мамутові бивні», «Кров землі», повість«Байгород», романи «Майстер корабля», «Дочкапрокурора».
      
      ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
      1. Мовчан Р. Неоромантичнапроза Юрія Яновського: «Майстер корабля», «Чотири шаблі» //Дивослово. — 2001. —№7.
      2. Смолич Ю. Злигодні Юрія Яновського// Сучасність.— 1971.— № 7—8.
      3. Лист увічність: Спогади про Юрія Яновського. — К-, 1980.
      4. Панченко В. Юрій Яновський. Життя ітворчість. — К., 1988.
      5. КіноспадщинаЮрія Яновського. — К-, 1987.
      6. ЮрійЯновський // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. / За ред. В.Г.Дончика. — К., 1998. — Кн. 1.
      7. ЮрійЯновський // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературноїкритики XX ст.: В 4 кн. — К., 2003. — Кн. 2.

Комментарии к биографии Яновський Юрій

оставить комментарий