Дмитро ЗАГУЛ Загул Дмитро Юрійович (літ. псевдоніми І.Майдан, Б.Тиверець таін.) народився 28 серпня 1890 року в селі Мілієве на Буковині, в бідняцькій сім'ї.Ще в початковій школі виявив такий хист до навчання, що сільський вчитель завласний кошт віддав хлопця, який рано осиротів, до Чернівецької гімназії, яку тойзакінчив 1912 року. На час перебування в гімназії припадають і перші поетичніспроби Загула, зокрема публікації в газеті "Буковина". 1913 року в Чернівцяхпобачила світ перша книжечка віршів молодого поета "Мережка". Затим Загулвступив на історико-філолоґічний факультет Чернівецького університету. Алеподальший життєвий шлях поета різко зламала імперіалістична війна. 1915 року, колиросійські війська відступали з Буковини, його було взято заложником і відправленодо Нижнього Новгорода. Потім - Одеса, Київ, працював канцеляристом, приватнимучителем. Після Лютневої революції Дмитро Загул написав збірку віршів "Ззелених гір" (1918). Тоді ж він прилучився до об'єднання письменників-символістів"Музагет", стоячи на позиціях "чистого мистецтва". Такі ж позиції відбиті і в йогочерговій збірці "На грані" (1919). Уже з 1920 року Загул переходить дооспівування революційної дійсності, шукає шляхи до реалізму. Впродовж 1920-1934рр. видрукував збірки поезій "Нам, день" (1925), "Мотиви" (1927), літературознавчікниги "Поетика" (1923), "Література та літературщина" (1926), численні статті вперіодиці. Багато й плідно працював Загул як перекладач. Він практичнозавершив переклад усієї поетичної спадщини Гейне українською мовою, йому жналежить і незрівнянний переклад "Фауста" Гете. Д. Загул брав активнуучасть в громадсько-літературному житті: був членом письменницьких організаційВУСПП і "Західна Україна". Останнє місце роботи письменника на волі - старшийнауковий співробітник ВУАН. ...Заарештували поета тяжко хворого, безсанкції прокурора. 26 лютого 1933 року уповноважений Київського облвідділу ДПУУРСР Бренер "знайшов, що поет... був членом контрреволюційної організації, якаставила собі за мету повалення Радянської влади шляхом збройного повстання". А вже9 травня 1933 року судова трійка ДПУ УРСР засудила Загула на 10 років ізоляції вконцтаборах. Відбував покарання письменник у Забайкаллі на залізничнійстанції Урульзі. Звідти в 1935 році написав дві заяви до ЦК КП(б)У з проханням"посприяти в перегляді судової справи", оскільки "вважав себе ні в чому невинним". Але ті його зойки душі лишилися без будь-якої реакції. 29 квітня1957 року правління Спілки письменників звернулося до КДБ УРСР з клопотаннямрозглянути питання про реабілітацію Д. Загула. 9 серпня 1957 рокуВійськовий Трибунал Київського військового округу ухвалив: "...постанову судовоїтрійки при колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. щодо Загула скасувати і справупро нього припинити за відсутністю складу злочину". Де, коли і за якихобставин пішов із цього світу Дмитро Загул точно не відомо. Існують лише перекази,що помер він від паралічу серця в одному з колимських таборів улітку 1944 року. Дмитро Загул реабілітований посмертно. Микола Сорока
