ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА 1898 (6.01) — 1965 (8.01) ВолодимирМиколайович Сосюра — видатний лірик нашої епохи, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману “Третя Рота”. З творчістюВолодимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної ітрагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя,збагатилась зразками високої громадянської й інтимної лірики, образами ікартинами індустріального Донбасу, його людей. Любов до рідного донецького краюстала провідним мотивом його поетичної творчості. З синівською відданістю вінпризнавався в одному із своїх віршів:
І сниться, все сниться й донині берізки тонкий силует. Хоч знаний я всій Батьківщині, а все ж ядонецький поет. Або в іншому творі: Швидкий Дінець, і шум сосон, іаромати м’яти-рути, як золотий дитинства сон, мені ніколи незабути.Складною, а інколи суперечливою була доля поета. Ще не про все з йогожиттєвого шляху ми сьогодні знаємо. Хоча б, здавалося, розкрив душу читачевіписьменник , нічого не приховав у своєму прозовому творі —романі “Третя Рота”(повністю виданий 1988 р.). Тут він розповів нам про те , як глянув у вічісмерті у полоні червоних. З цього твору взнаємо, що насправді пішов Сосюрадобровольцем не до червоноармійців, а до війська Української Народної Республіки.Ці факти були відомі небагатьом. Їх приховували, щоб у свідомості мільйонівсформувати образ відданої офіційній владі людини, палкого пропагандистарадянського способу життя. І треба сказати, що це вдавалося зробити через сотнітисяч шкільних підручників, радіо, кіно, пресу. Та й сам Володимир Миколайовичбагатьма своїми творами допомагав творити цей міф про себе, відходячи віджиттєвої правди. Влада цупко тримала його у своїх руках, даруючи життя поетувзамін на патріотичні радянські вірші. А щоб Сосюра був слухнянішим, булоарештовано і запроторено до таборів його дружину Марію. Самого письменника шляхомцькувань неодноразово було доведено до психічних зривів, до сталінських“психушок”. І все ж Володимир Сосюра попри всілякі життєві незгоди зміг бутисправжнім поетом. У його поетичному доробку знаходилось місце поезіям, які будилиу читачів відчуття справжньої краси, душевної щирості і людяності. Багато віршівпоет присвятив коханню, поваги до природи, до людини праці. Та про що б поет неписав, він шукав і знаходив можливість розповісти про свій вугляний край, прорідні серцю Наддінців’я, про нев’януче кохання, яке тут зародилося :
Задума, і спомини, й спокій... Знайомі і милі місця, де гайзадивився високий в глибокії води Дінця. І гори крейдяні, і поле, осяяні, повні окрас, я вас не забуду ніколи, хоч в місто пішов я одвас.А така поезія, як “Любіть Україну”, виразила найпалкіші прагнення сотеньтисяч, мільйонів українців , що хотіли бачити свою країну вільною і незалежною. Уцьому творі поет зміг піднятись над вузькокласовими і партійними інтересамитодішньої ідеології й оспівати самоцінність України як держави, як сповненоїсамоповаги і сили країни. Поет писав:
Любіть Україну, як сонцелюбіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і радісну мить, любіть у годину негоди... Любіть Україну у сні й наяву, вишневусвою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну...Цейвірш як спалах правдивого вогню проривався серед темряви покори й облудногославослів’я на честь кривавих керманичів держави і місцевих “вірних синіврадянської України”. Сосюра вказував народу істинні, нефальшиві цінності життя.Цього простити йому влада не могла. Разом з тим і позбавити поета життя чи свободивласть імущим було невигідно. Почалося привселюдне і широкомасштабне оббріхуванняпоета, звинувачення в усіх смертних гріхах. Нелегким був життєвий путь поета.З болем і журбою сприймав він страшну наругу над собою і над своїм народом. Тавсе ж наперекір стражданням з його душі , з його поетичного серця виривався співлюбові до життя, до прекрасної нев’янучої молодості, до милої серцю Донеччини:
Там, як ніде синіє рідне небо, тече вода Дінця миліш від водусіх. О, земле ти моя, нема рідніш за тебе! До старості тебе у пісні язберіг.За це ми й любимо палке слово нашого поета-земляка, вивчаємо в школах і вузах, зберігаємо у серцях. (В.Оліфіренко)
