Коцюбинський Михайло - краткая биография

  МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
  (1864 —1915)
   
      Михайло МихайловичКоцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця.Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля,куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі(1875 — 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 —1880).
      Коцюбинський почав пробувати своїсили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головнимполем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. Зперших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання “Андрій Соловійко,або Вченіє світ, а невченіє тьма” (1884), “21-го грудня, на введеніє” (1885),“Дядько та тітка” (1885).
      ДрукуватисяКоцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал “Дзвінок” опублікував йоговірш “Наша хатка”. В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчіконтакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклалапочаток постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. Напочатку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашньоговчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народноїмови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-підйого пера виходять оповідання “Харитя”, “Ялинка”, “П'ятизлотник”, повість “Навіру”, віршована казка “Завидющий брат”. Твори привернули увагу літературноїгромадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитийхудожник.
      На початку 90-х рр. частинамолодої української інтелігенції, перейнятої ліберально-просвітительськими ідеями,утворює організацію “Братство тарасівців”, з учасниками якої Коцюбинський деякийчас підтримував зв'язок. Цей зв'язок відбився на його творчості. У казці “Хо”(1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвітительськоїдіяльності.
      Роки перебування Коцюбинськогона урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів “Длязагального добра” (1895), “Пе-коптьор” (1896), “Посол від чорного царя” (1897),“Відьма” (1898), “В путах шайтана” (1899), “Дорогою ціною” (1901), “На камені”(1902), “У грішний світ”, “Під мінаретами” (1904). Одним із свідчень того, щоКоцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальнихпроблем, є те, що його повість “Для загального добра” була надрукована в перекладіросійською мовою у журналі “Жизнь” (1899, кн.12).
      Багата творчими здобутками п'ятирічнаслужба у філоксерній комісії стала періодом інтенсивного зростання письменникаЗалишивши роботу в комісії, він після безуспішної спроби влаштуватися на роботу вЧернігові, де жила сім'я, їде до Житомира і займає різні посади в редакціїмісцевої газети “Волынь”. На початку 1898р. Коцюбинський нарешті дістає роботу вчернігівському земстві.
      Важливим моментомсвітоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було оповідання “Лялечка” (1901). У“Лялечці” Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу.Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчостіКоцюбинського.
      Дещо окремо в доробкуКоцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу — “На крилахпісні” (1895) і “Дорогою ціною” (1901). Їх єднає романтично-піднесена, героїчнатональність.
      Новела “Цвіт яблуні” була вукраїнській літературі новаторською за темою: порушувалась проблема ставленняписьменника до дійсності, говорилося, що митець за будь-яких обставин не можезабувати про свій громадянсько-професійний обов'язок, повинен боліти чужим горем,як власним.
      До теми “Цвіту яблуні”Коцюбинський повертається ще не раз (цикл мініатюр “З глибини”, поезія в прозі“Пам'ять душі”, незавершений твір “Павутиння”, новели “Intermezzo” і “Сон”).Виражене у цих творах ідейно-мистецьке кредо декларується й у листі-відозві М.Коцюбинського і М. Чернявського 1903р. до українських письменників. Наступнийрозвиток української літератури Коцюбинський бачив у розширенні її тематичних таідейних обріїв, пошукові нових художніхформ.
      У п'ятиліття перед революцією 1905 —1907 рр. Коцюбинський написав і опублікував оповідання “Fata morgana” (Киевскаястарина, 1904), в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і новітенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися підчас революції. Революція остаточно відкрила світові нове село, а Коцюбинський безбудь-якого втручання в текст оповідання продовжив його як другу частину повісті.Друга частина повісті “Fata morgana” (опублікована в квітневому номері“Літературно-наукового вісника” за 1910р.) належить до найвизначніших творчихдосягнень Коцюбинського, пов'язаних з подіями першої російськоїреволюції.
      Провідним жанром малої прозиКоцюбинського після 1901р. стає соціально-психологічнановела.
      У 1906 — 1912 рр. крім другоїчастини “Fata morgana” М. Коцюбинський створює новели “Сміх”, “Він іде” (1906),“Невідомий”, “Intermezzo”, “В дорозі” (1907), “Persona grata”, “Як ми їздили доКриниці” (1908), “Дебют” (1909), “Сон”, “Лист” (1911), “Подарунок на іменини”,“Коні не винні”, образки-етюди “Хвала життю!”, “На острові” (1912), а такожповість “Тіні забутих предків” (1911).
      Підчас поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горьким, взимку 1911 —1912 рр. навіть жив у нього і написав там “Коні не винні” та “Подарунок наіменини”.
      Художні нариси “Хвала життю!” й“На острові”, написані влітку 1912р., — останні твори М. Коцюбинського. Пафосомторжества життя над смертю пройнятий нарис “Хвала життю!”. Лейтмотивом нарису “Наострові” також є ідея безперервності, вічності людськогобуття.
      Коцюбинський побував у багатьохекзотичних місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листипереповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасниківзнанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературуі власні спостереження. Це допомагало йому глибше, по-філософськи сприйматинавколишній світ, краще збагнути і точніше відтворити життя людини в органічномузв'язку з усім світом. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять водному поетично-філософському ряду.
      Мовнапрактика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвиткулітературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературноїмови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джереломзбагачення мови літератури вважав загальнонароднурозмову.
      Творчість Коцюбинського служитьхудожнім прикладом уже не одному поколінню українськихписьменників.
       

Комментарии к биографии Коцюбинський Михайло

оставить комментарий