Вовчок Марко - краткая биография

МАРКОВОВЧОК
(1833—1907)
 
      НародиласяМарко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) 10 (22)грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії узбіднілій дворянській сім'ї. Виховувалася в приватному пансіоні вХаркові.
      На формуванні поглядівписьменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів,зокрема батьків Д. І. Писарєва (пізніше — видатного критика й близького другаписьменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відоміписьменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком,українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання вОрлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Проживаючи в 1851 —1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконаловивчила життя, культуру, мову українського народу. Пізніше у Петербурзі (1859)вона вже як автор збірки “Народні оповідання” потрапляє в коло таких літераторів,як Т. Шевченко, І. Тургенев, М. Некрасов, О. Плещеев, О. Писемський, польськийпоет і драматург Едуард Желіговський. По-дружньому прийняв письменницю такожгурток українських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишнікирило-мефодіївці В. Білозерський, М. Костомаров, а також П. Куліш, який ще дотого редагував і видавав її твори.
      Під часперебування в 1859 — 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія іпереважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І.Сєченовим. При сприянні І. Тургенева відбулося її знайомство з О. Герценом, Л.Толстим, Жюлем Верном.
      Особливу роль уформуванні ідейно-естетичних поглядів Марка Вовчка відіграв М. Добролюбов.Зустрічалася Марко Вовчок з чеськими письменниками — Й. Фрічем, Я. Нерудою, булаблизькою до кола польських літераторів і революційних емігрантів. Письменниця береучасть у розповсюдженні в Росії революційних видань Герцена, організовує для“Колокола” матеріали політично-викривальногохарактеру.
      Після повернення з-за кордонуМарко Вовчок зближується з видавцями “Отечественных записок” М. Некрасовим, М.Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжноїлітератури, публікує свої оригінальні твори йпереклади.
      Збірка перших творів МаркаВовчка, написаних у немирівський період життя, вийшла в Петербурзі під назвою“Народні оповідання” (1857). У Немирові написані більшість її перших оповіданьросійською мовою (збірка “Рассказы из народного русского быта”, 1859), повість“Інститутка”, що її письменниця почала 1858р. в Немирові, а завершувала наступногороку в Петербурзі. Незважаючи на те що до першої збірки “Народних оповідань”увійшло одинадцять невеликих творів (серед них оповідання “Сестра”, “Козачка,“Чумак”, “Одарка”, “Сон”, “Панська воля”, “Викуп”), вона справила велике враженняна літературно-громадську думку. Найвищого мистецького рівня досягає Марко Вовчоку зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві буланайбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою. Цей образ посідає центральнемісце в обох книжках “Народних оповідань”, а також у “Рассказах из народногорусского быта”, “Інститутці”.
      У перші рокипроживання за кордоном закінчені оповідання “Ледащиця”, “Пройдисвіт”, написанеоповідання “Два сини” (1861). Період перебування за кордоном особливо характернийтим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті(“Три долі”) й оповідання (“Павло Чорнокрил”, “Не до пари”), історичної повісті таоповідання для дітей (“Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся”), створює жанрсоціально-побутової казки (“Дев'ять братів і десята сестриця Галя”), Частина цихтворів увійшла до другої збірки “Народних оповідань” (Петербург, 1862). Активновиступає письменниця в жанрі повісті російською мовою: “Жили да были три сестры”,“Червонный король”, “Тюлевая баба”, “Глухой городок”. Ряд оповідань і казок,написаних французькою мовою, Марко Вовчок друкує в паризькому “Журналі виховання ірозваги” П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матеріалі французької дійсності письменницястворює художні нариси, об'єднані назвами “Листи з Парижа” (львівський журнал“Мета”, 1863) і “Отрывки писем из Парижа” (“Санкт-Петербургские ведомости”, 1864 —1866).
      У 1867 — 1878 рр. найяскравішевиявився талант письменниці як російського романіста. Нею створено або завершеноросійські романи “Живая душа”, “Записки причетника”, “В глуши”, а також повісті“Теплое гнездышко”, “Сельская идиллия” (опубліковані в “Отечественных записках”),перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької,польської літератур, зокрема п'ятнадцять романів Жюля Верна. Виступає Марко Вовчокі як критик (цикл “Мрачные картины”), редактор петербурзького журналу “Переводылучших иностранных писателей” (до участі в журналі вона залучає багатожінок-перекладачок).
      Марко Вовчокзбагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання(“Козачка”, “Одарка”, “Горпина”, “Ледащиця”, “Два сини”), баладного оповідання(“Чари”, “Максим Гримач”, “Данило Гурч”), соціальної повісті (“Інститутка”),психологічного оповідання й повісті (“Павло Чорнокрил”, “Три долі”), соціальноїказки (“Дев'ять братів і десята сестриця Галя”), художнього нарису (“Листи зПарижа”).
      Історичні повісти та оповіданнядля дітей “Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся” ще за життя Марка Вовчка здобулишироку популярність. Повість “Маруся”, наприклад, була перекладена кількомаєвропейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона стала улюбленоюдитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендованаміністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історичнаповість-казка Марка Вовчка “Кармелюк” написана в 1862 — 1863рр.
      У немирівський період, у час великоготворчого піднесення, Марко Вовчок поряд з українськими творами пише оповіданняросійською мовою — “Надежа”, “Маша”, “Катерина”, “Саша”, “Купеческая дочка”,“Игрушечка”, які ввійшли до збірки “Рассказы из народного русского быта”. Утворчості російською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром і великих прозовихжанрів, автором проблемних романів та повістей (“Червонный король” (1860),“Тюлевая баба” (1861), “Жили да были три сестры” (пізніша назва — “Три сестры”,1861), “Глухой городок” (1862), “Живая душа” (1868), “Записки причетника” (1869 —1870), “Теплое гнездышко” (1873), “В глуши” (1875), “Отдых в деревне” (1876 —1899)).
      З творчістю Марка Вовчка зростаєміжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, прозаписьменниці у 60 — 70-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарськоїбелетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859р., з'являються вчеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять уФранції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейськихкраїнах.
       

Комментарии к биографии Вовчок Марко

оставить комментарий