Кесар АНДРІЙЧУК Андрійчук Кесар Омелянович народився 22 березня 1907р. вс.Латанці Брацлавського повіту Кам'янець-Подільської губернії (нині Вінницькоїобласті) в багатодітній бідняцькій сім'ї. В 1923р. після закінчення єдиноїтрудової школи в рідному селі вступив до Вороновицького технічного училища, де зарік опанував ремесло столяра. Саме тут він спізнав смак громадської роботи; бувсекретарем комнезаму, завідувачем хати-читальні, сількором вінницької окружноїгазети "Червоний край". У 1924р. з путівкою комнезаму вирушив до Вінниці, де ставслухачем трирічних педагогічних курсів ім. Івана Франка. В 1927р. поступив налітературний факультет Одеського ІНО, навчаючись в якому, відвідувавзагальноміське літературне об'єднання, де починали свій творчий шлях СтепанОлійник, Сава Голованівський, Степан Крижанівський, Олег Килимник, ВолодимирІванович та ін. Початок свого літературного шляху Андрійчук відносив насічень 1927р., коли в одеському "Червоному степу" вперше був надрукований йоговірш "21-ше січня", присвячений пам'яті Леніна. Потім вірші, новели, рецензіїрегулярно з'являлися на сторінках одеських видань "Чорноморська комуна", "Молодагвардія", "Блиски" і "Металеві дні", а також "Зорі" (Дніпропетровськ),"Літературного додатку" (Житомир) та ін. Того ж року він був прийнятий до ВУСППу. У 1931р. в харківському видавництві "ЛІМ" видрукувана перша збірка поезійК.Андрійчука "На зламі", яка виявилася й останньою. Поет підготував до друку другукнижку, але побачити її на полицях книгарень не зміг. Бо у вересні 1937р. бувзаарештований органами НКВС Вінницької області і через три місяці без слідства,без виклику в суд, без застосування будь-якої статті Карного кодексу УРСРзасуджений на 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Усі йогоскарги, протести, клопотання залишалися поза увагою правових органів. Лише 8березня 1947р., по відбутті строку покарання, його звільнили з-під варти безбудь-яких пояснень і вибачень. Але з приписом: оселитися в с.МалопіщанкаМаріїнського району Кемеровської області. З грудня 1947р. по квітень 1961р.Андрійчук викладав у тамтешній школі російську мову й літературу. Продовжуватитворчу роботу виявилося справою безперспективною, оскільки про друкування йоговіршів не могло бути й мови. Лише в 1956р., після численних скарг, органамипрокуратури було призначено нове розслідування справи Андрійчука, в процесі якоговстановлено, що всі без винятку звинувачення в 1937р. були вигадані й нічим непідтверджені. За протестом прокурора Вінницький обласний суд 15 березня 1956р.постанову особливої наради при НКВС від 26 листопада 1937р. скасував і справупровадженням припинив. Після громадянської реабілітації Андрійчук бувпоновлений у рядах членів Спілки письменників, до якої був прийнятий кандидатом щев 1934р. Лишок свого життя він провів на батьківщині, де працював педагогомТиврівської середньої школи, зрідка друкуючись у періодиці. Помер 7 серпня1958 року. ЛУ 19(4428) 9.05.1991
