БОБЕНКО (БІБИК) Андрій Михайлович (1854-1920)Народився 12 серпня 1854 року в с.Добренька Костянтиноградського повіту Полтавської губернії в сім'їселянина-бідняка. Шести років Андрій залишився без матері. В хату прийшла зламачуха. У вірші "Було" поет згадує тяжке дитинство: Раз я малим колись тікав, Побила мачуха сердита. По полю мокрому блукав І від дощу ховався вжиті. З десяти років Андрій пішов заробляти на хліб. Батько віддав його за 20крб. на 4 роки працювати наймитом у крамаря. В згаданому вже вірші поетписав: Я виріс в наймах, Мов не знав Ніколи батьківського дому, Ідаром хліба не давав І ніхто ніде мені малому. В 17 років Аядрій потрапивна пароплав у Херсоні, звідси до Одеси. Працював кочегаром на океанськихпароплавах, і там, далеко від рідних берегів, став писати вірші українською мовою.Капітан пароплава Л. І. Гаврилов помітив обдарованого юнака і познайомив його здіячами культури Одеси. Вони допомогли Андрію Михайловичу влаштуватися на роботу взалізничне депо, одержати освіту. Склавши іспит на звання вчителя, Бобенкопрацював педагогом. Друкуватися почав у 1883 році в альманасі М. Старицького"Рада". Згодом його твори з'явилися в журналі "Зоря" й петербурзькомусоціал-демократичному виданні "Вільна Україна". Як поет, формувався під впливом Т.Г. Шевченка Бобенко — один з перших поетів-робітників. Відомі його твори:"Бурлака", "Марні сльози", "Лірник", "Багата кутя". В листопаді 1919 року,незадовго до смерті, Андрій Михайлович написав заповіт, у якому є такірядки: Здається, скоро я покину Все, що любив, для чого жив, Сім 'ю,народ свій, Україну, Все, чим на світі дорожив. А вам, брати мої ідіти, Даю маленький заповіт: Шукайте всюди правди світу, Бо всвіті правда, в правді світ. У 1920 році Андрій Михайлович помер.
