Хоткевич Гнат Мартиновичнародився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р.закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився вкультурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом зО. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику «Потемкин»,влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти ізчленами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.).Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899р. він був на ріквиключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з організаторів виступукобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого вРосії Робітничого театру. 1905р. взявактивну участь у революційних подіях, у зв'язку з чим змушений був емігрувати доГаличини. Повернувшись до Києва 1912p., він зразу ж був арештований і висланий замежі України. Повернувся до Харкова після розпаду царської Росії, проживши тут досвого чергового арешту. Гнат Хоткевич —самобутня творча постать: письменник, критик, літературознавець, мистецтвознавець,театральний і музичний діяч, історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань,повістей, романів. Окремими книжками вийшли друком «Поезії в прозі» (1902), драма«Лихоліття» (1906), повісті «Камінна душа» (1911), «Авірон» (1917), оповідання«Гірські акварелі» (1914), «Твори» у восьми томах (1928 — 1931) таін. Незважаючи на свої заслуги переднародом як талановитого письменника, громадського і культурного діяча, учасникареволюційного руху на Україні, Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстокихпереслідувань з боку партократії: його звинувачують у націоналізмі, не публікуютьтворів, шельмують у пресі. Письменник звертається листовно до різних інстанцій(харківських властей, Академії наук України, зрештою, до «батька» Сталіна) зпроханням полегшити його долю та долю його сім'ї: «Як мені далі жити? Менепозбавили праці і хлібних карток. Ми голодуємо. Я спроможний купити лише одинкухоль квасолі на день, із якої варимо на всіх юшку... На двох дітей маємо тількиодну пару чобіт, а їм же треба ходити до школи... В нас нічим топити... Вода вхаті замерзає...» Не допомогла Хоткевичуні Спілка письменників, ні Академія наук. Зрештою після гонінь, цькувань,принижень настала розв'язка: 23 лютого 1938p. виписано ордер на арешт Г.Хоткевича, звинуваченого в тому, що він нібито є «учасником антирадянськоїукраїнської націоналістичноїорганізації». Водночас з арештом відбувсятрус на квартирі письменника: вилучено паспорт, профквиток, конфіскованомисливську рушницю. У постанові від 3березня 1938p. органів НКВС УРСР Г. Хоткевич уже звинувачується в тому, що «він єучасником контрреволюційної української повстанської організації і агентомнімецької розвідки, протягом тривалого часу проводив активну контрреволюційнунаціоналістичну організаційну і шпигунськудіяльність». Під постановою — підписоперуповноваженого III відділу управління Державної безпекиЕйдука. У протоколі допиту від 23 травня1938p., який вів той же Ейдук, Хоткевичу інкримінується те, що він є «переконанийукраїнський націоналіст... протягом всього існування соціалістичної держави вівактивну боротьбу з Радянськоювладою». Внаслідок вжитих до письменниказаходів фізичного впливу він був змушений «зізнатися» у «злочинах», яких невчинив. У справі Г. Хоткевича як доведенийфакт стверджується, що 1923p. він завербований у Харкові для шпіонажу на користьНімеччини, був не тільки зв'язаний з Українською військовою організацією, а й«проводив активну діяльність по лінії цієї контрреволюційноїорганізації». У зв'язку з цим його справувирішено надіслати на розгляд НКВС СРСР. Доля Хоткевича цією постановою булавирішена. Про останній, найтрагічніший,момент у житті Г. Хоткевича свідчить «Виписка із протоколу № 69 засіданняОсобливої трійки УНКВС по Харківській області» від 29 вересня 1938p.:обвинуваченого розстріляти, а особисте майноконфіскувати. Цей вирок виконано 8 жовтня1938p. 24 квітня 1956p. військовийтрибунал Київського військового округу ухвалу «особливої трійки» в справі Г.Хоткевича скасував за відсутністю в його діях складузлочину. Гнат Хоткевич реабілітованийпосмертно.
