Забіла Віктор Миколайович(крипт. — Ол-др.) — українськийпоет. Народився 1808р. на хуторіКукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області, всім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду.Навчався в 1822 — 1825 рр. в Ніжинській гімназії вищих наук. В 1825 — 1834 рр.служив у війську. Вийшов у відставку в чині поручика, решту життя провів на своємухуторі поблизу Борзни. В. Забіла дружив зТ. Шевченком, зустрічався з ним під час приїздів поета на Україну — в Качанівці,Мойсівці, Києві. Взимку 1847р. Т. Шевченко деякий час жив на х. Кукуріківщині,намалював портрет Забіли. У повісті «Капитанша» Т. Шевченко з симпатією зобразивйого під іменем Віктора Олександровича. Його вірші, відібрані жандармами у Т.Шевченка при арешті 1847р., в протоколі допиту названо пасквільними. Брав участь упохороні Т. Шевченка і впорядкуванні йогомогили. Вірші почав писати в середині 30-хpp., але тільки деякі з них надруковані за життя поета. Три його вірші опублікувавЄ. Гребінка 1841р. в альманасі «Ластівка». Видрукована на початку 40-х pp. збірказ невідомих причин не дійшла до читача (єдиний примірник, без титульної сторінки,виявив 1936р. літературознавець Є. Кирилюк). Прижиттєвими публікаціями Забіли єдва вірші, надруковані 1857р. в «Черниговских губернских ведомостях». Повну збіркутворів — «Співи крізь сльози» видано 1906р. у Львові заходами І. Франка. Тим часомвірші поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках,виконувались як народні пісні, наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» та «Нещебечи, соловейку», покладені на музику М. Глинкою. До своїх віршів «Не плач,дівчино», «Голуб», «Човник» та ін. Забіла сам створив мелодії. Джерелом глибокоголіризму його поезії є народна пісня з її образним і мовним багатством. У багатьохвіршах («Зовсім світ перевернувся», «Маруся», «Сирота» та ін.) поет порушував темусоціальної нерівності. Йому належать також гумористичні вірші, що є обробкоюнародних оповідань у бурлескному стилі («Остап і чорт», «Весілля»), твори напобутову та історичну тематику, посланнязнайомим. Помер поет в листопаді 1869р. вм. Борзна. І. Франко відзначав помітнийвнесок В. Забіли у розвиток української поезії і ставив його в ряднайталановитіших сучасників Т.Шевченка.
