Стус Василь - краткая биография

ВАСИЛЬ СТУС
(1938—1985)
      Псевдонім — ВасильПетрик.
      Василь Стус народився 6 січня 1938р. на Вінничині в с. Рахнівка Гайсинського району в сім'ї Семена Дем'яновича таЇлини Яківни Стусів. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздитьдо м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічнихзаводів.
      Протягом 1944—1954 pp. В. Стуснавчався в середній школі № 75 м.Сталіно.
      У 1954—1959 pp. навчався вСталінському педагогічному інституті за спеціальністю «Українська мова талітература», після закінчення працював учителем у Таужнянській середній школіГайворонського району Кіровоградськоїобласті.
      У 1959—1961 pp. В. Стус служив улавах радянської армії, потім у 1961 —1963 pp. працював учителем української мовита літератури в середній школі № 23 м. Горлівки Донецької області, працював такожпідземним плитовим шахти «Октябрьская» у Донецьку, літературним редактором газети«Социалистический Донбасе», у 1963р. стає аспірантом Інституту літератури АН УРСРім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури». Переїздить доКиєва.
      У 1964 р. В. Стус віддає довидавництва «Молодь» першу збірку своїх віршів, що має назву «Круговерть»» (у 1965p., одразу після виступу в кінотеатрі «Україна», набір збірки було «розсипано»). 4вересня 1965р. поет виступив в київському кінотеатрі «Україна» з протестом протисерпневих арештів української інтелігенції, а 20 вересня 1965 р. його відрахованоз аспірантури за «систематичне порушення норм поведінки аспірантів таспівробітників наукового закладу», тобто за виступ у кінотеатрі«Україна».
      В. Стус працює в будівельнійбригаді, а згодом кочегаром в Українському науково-дослідному інститутісадівництва у Феофанії під Києвом. Одружується з Валентиною Попелюх. Наступногороку працює спочатку молодшим, невдовзі — старшим науковим співробітникомЦентрального державного історичного архіву УРСР. Змушений звільнитися з«традиційним» формулюванням: звільнений за власнимбажанням.
      З 1966р. і до арешту В. Стуспрацює старшим інженером відділу технічної інформації проектно-конструкторськогобюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, а потому — старшимінженером проектно-технологічногооб'єднання.
      У брюссельському видавництві«Зимові дерева» 1970 р. вийшла друком друга збірка поета — «Зимові дерева» (у1968р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва «Радянський письменник», але,добре усвідомлюючи, що надії на видання немає, прийняв рішення про передачу її закордон). Факт публікації книги за кордоном особливо обурював суддів на процесі надВ. Стусом у 1972 р.
      У 1970р. В. Стус видаву самвидаві свою третю експериментальну книгу віршів— «Веселийцвинтар».
      12 січня 1972 р. — поета впершезаарештовано.
      7 вересня 1972 р. відбувсясуд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до п'яти років ув'язнення татрьох років заслання.
      У 1972р.,перебуваючи в камері попереднього ув'язнення Київського КДБ, поет створює своючетверту книгу — «Час творчості / Dichtenszeit», що складена з оригінальних віршівта перекладів віршів Ґете. Оригінальні творі стали основою майбутньої книги всьогожиття Стуса — «Палімпсести».
      Протягом1972—1977 pp. поет відбував покарання в таборахМордовії.
      З листопада 1975 по лютий 1976pp. він перебував у спеціалізованій ленінградській лікарні з приводу операції нашлунку.
      З 5 березня 1977 р. поет засланийу селище їм. Матросова Тенькінеького району Магаданської області; працював «учнемпроходчика гірської підземної ділянки» та машиністом скрепера на рудні ім.Матросова об'єднання«Севервостокзолото».
      У 1978р. митецьприйнятий до PEN-клубу; у 1979р. він повертається до Києва, вступає до УкраїнськоїГельсінської групи.
      З жовтня цього ж рокуза поетом встановлено адміністративнийнагляд.
      У 1971 —1980 рр. В. Стус остаточнопідготував до друку кілька варіантів збірки «Палімпсести» (у 1985р. Г. Бьолль зацю книгу висував Стуса на здобуття Нобелівської премії, а вперше окремим виданнямвона вийшла у видавництві «Сучасність» у,1986р.).
      У 1979—1980 pp. В. Стус працювавформувальником II розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризькоїкомуни.
      З 1 лютого 1980 р. ідо арешту вінпрацював у цеху № 5 українського промислового об'єднання «Укрвзуттєпром» фабрикивзуття «Спорт» намажчиком затяжної кромки наконвеєрі.
      14 травня 1980 р. поет вдругезаарештований.
      Наприкінці Вересня 1980 р.відбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув'язнення та п'ятироків заслання.
      З листопада 1980р. вінвідбував покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чусовськогорайону Пермської області. Навесні: 1981р. В. Стус востаннє побачився з рідними.1982 р. — рік перебуванням камері-одиночці. Протягом 1980— 1985 рр; В; Стуснаписав останню збірку віршів «Птахдуші».
      Поет помер уніч з 3 на 4 вересня1985 р., у карцері під час голодування; поховали його в безіменній могилі натабірному цвинтарі. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 p., прах Василя Стусаперевезений до Києва й перепохований на Байковомуцвинтарі.
      Перша в Україні збірка вибранихпоезій В, Стуса – «Дорога болю» вийшла у 1990р., а 1991 p..— за цю збірку ВасилевіСтусові присуджено Державну премію України ім. Т. Шевченка(посмертно).
      Василь Стус належав доопозиційно настроєної національно свідомої молодої інтелігенції, яка одвертопротиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складнийчас. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження ізберегти своє життя чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. ВасильСтус вибрав друге. Та й не міг він вчинити інакше, навіть якби дуже хотів. Щоб уцьому переконатись, досить познайомитись ЗІ його творами, Переламним у житті поетастав 1965 рік, коли ЗО серпня 1965 року було заарештовано Івана Світличного —лідера української нонконформістської культури 1960-х років, Саме арештблизького-товариша боляче відізвався в свідомості Стуса, змусивши чітковизначитися, хто свій, а хто чужий. Поет приєднався до виступу-протесту ІванаДзюби проти репресій у колі української інтелігенції 4 вересня 1965 року, щовідбувся в. київському кінотеатрі «Україна» перед прем'єрою фільму С. Параджанова«Тіні забутих предків». «Хто проти тиранії — встаньте!» — вигукнув В. Стус, коли взалі заревли сирени, заглушуючи голос І. Дзюби. Багато хто встав, хоча йусвідомлював, які наслідки матиме цей протест. Для поета цей протест, якщо навітьне враховувати відрахування з аспірантури, безробіття, арешти, повернувсяабсолютною редакційною ізоляцією.. Тому не дивно, що Захід, «відкрив» для себепоезію Стуса раніше, аніжБатьківщина.
      Творчий доробок поета,незважаючи на вкрай несприятливі умови для творчості (адже, за його словами,«легше було написати, аніж зберегти») — дуже великий. Першу збірку «Зимові дерева»наприкінці 60-х років поет запропонував видавництву «Радянський письменник». У нійвідтворено атмосферу 60-х років з її пристрасним осмисленням болючих проблемнаціонального розвитку, прагнення вписатися у визвольні традиції рідної культури.Незважаючи на схвальні рецензії (І. Драча, Є. Адельгейма), збірка не побачиласвіту. Та й саме ім'я Стуса було вже тоді підзабороною.
      У 1970р. без будь-якої надії наопублікування Стус підготував третю збірку під промовистою назвою «Веселийцвинтар» — своєрідний поетичний репортаж із «цвинтаря розстріляних ілюзій»,словами В. Симоненка. Написана вона була в 1968— 1970рр., а її фінальним акордомстали вірші, присвячені пам'яті, по-бандитськи вбитої працівниками радянськихспецслужб, художниці Алли Горської. Поезії сповнені авторського передчуттянеминучої Голгофи, готовності лишитися собою наперекір тискові, не роздвоїтися «насебе і страх», як герой його вірша «Еволюція поета». Водночас у тональності збіркипрочитується спротив цвинтарномунастрою.
      Вершинна частина Стусовогодоробку — збірка «Палімпсести». Назвою цією (палімпсестами в давнину називалипергаменти, на яких стирали первісний текст, щоб написати по ньому новий)об'єднано все створене поетом у неволі зі вкрапленнями деяких ранніх поезій.Збірка не має стабільного змісту, в ній складно переплітаються різні духовніплощини. В одному з найглибших філософських віршів «За читанням Ясунарі Кавабати»— виразні відгомони східної філософії. У таких специфічно японських «чотирьохтатамі», на яких «розпросторюється» душа поета, вгадується знак хреста. Дорога доБога для Стуса — «все-дорога». Не раз зринають у його поезії символіка «високоговогню», мотиви богообраності й жертовності. «БОГ» І «Україна» в його душі й впоезії творять двоєдине ціле. Для поета Україна — не просто образ рідної землі. Ценеодмінна складова його душі, яка водночас і приносить страждання, ілікує:
      О землевтрачена,
       явися бодай у зболеномусні.
      І лазуровопростелися,
      і душу порятуймені.
      
      Поетичнеслово Стуса — в кращих своїх проявах — енергійне, м'язисте, гранично виразне поприбезперечну ускладненість і рафінованість його словника, сповнене внутрішньоговогню, щомиті готового вибухнути. Найкращі здобутки поета постають на гребенізіткнення, з єдності протилежностей: з одного боку, несамовита пристрасність,нагнітання, злет («Ярій, душе»), з другого — філософська заглибленість,розважливість. Стус — поет інтелектуальний, поет читаючий, який свідомо,цілеспрямовано й критично опанував досвід світової поезії, та й не тільки поезії,багато у нього перекладів: з Рільке, Гарсіа Лорки, з Ґете, Б. Брехта. Райніса,Цвєтаєвої. Та особливе місце в поезії Стуса належить досвідові Т. Шевченка. Цещось незмірно вагоміше від суто літературного впливу. Його вся поезія його всяпройнята більш або менш відчутними, очевидно, підсвідомими ремінісценціями зШевченка, вони проступають, як «пратекст» упалімпсестах.
      Поезія Стуса — ціліснийпоетичний організм зі своїми сталими образно-смисловими комплексами. Тут свояулюблена лексика, свої поетизми — неологізми й напівнеологізми, в основі яких —актуалізація архаїчних або маловживаних словоформ (голубиня, спогадування,протобажання, сніння). У Стуса поруч сусідують і своєрідно підтримують одне одногорізні за стилістикою, за характером образності вірші. Глибока філософськаускладненість «Гойдається вечора зламана віть» — і фольклорні інтонації «Два вогнігорять», своєрідний символічний примітив «Синіє сніг по краю серця» — і прозорарозважливість, і тамований біль «За читанням ЯсунаріКавабати».
      Ім'я Стуса увійшло в нашуісторію як важливий чинник національного пробудження й самоусвідомлення, сталосимволом духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання власнепоетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише в українськомулітературномуконтексті.
      
      ОСНОВНІТВОРИ:
      Збірки поезій «Зимові дерева»,«Веселий цвинтар», «Па-лімпсести», «Час творчості», збірка вибраних поезій «Дорогаболю».

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
      1.Усе для школи. Українська література: програмні тексти, ілюстрації, пояснення,завдання, тести: 11 кл.—К., Львів, 2001.
      2. «Не відлюбив свою тривогу ранню...».Василь Стус — поет і людина.—К., 1993.
      3.Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса.—-К., 1992.
      4. Шерех Ю. Трунок і трутизна. Про«Палімпсести» Василя Стуса// Шерех Ю. Третя сторожа.—К., 1993

Комментарии к биографии Стус Василь

оставить комментарий