Гордієнко Дмитро Прокопович народився 8 грудня 1901року в с.Плужники Яготинського повіту Київської губернії в селянській сім'ї. Під час революційних подій боровся в партизанському загоні проти німецькихвійськ і гетьманщини, був бійцем знаменитої Богунської бригади. У 1921 роціпрацював секретарем Яготинського райкому комсомолу. Закінчив прискорені курсижурналістики при ЦК КП(б)У, після чого працював у редакціях газет "Вісті","Пролетар" та журналів "Декада" і "Всесвіт", де з травня 1933 року обіймав посадузаступника редактора. Почав писати вірші з 1922 року. Брав участь вутворенні Прилуцької філії "Плугу", очолював Полтавську губернську філію цієїорганізації селянських письменників, потім перебував у літературних організаціях"Молот", "Молодняк", "Пролітфронт", "ВУСПП", член Спілки письменників СРСР з 1934року. Автор поетичних збірок "У путь" (1927), "Арки" (1929), повісті"Зелений флігель" (1928), романів "Тинда" (1930), "Завойовники надр" (1932),збірок оповідань "Поламані люди" (1929), "Злочин механіка" (1930), "Мар'яна-Ївга","Чужі профілі" (1933), низки книжок нарисів. Заарештований у Харкові 5грудня 1934 року. В обвинувальному висновку, підготовленомуоперуповноваженим НКВС УРСР Бліоком, Д.Гордієнкові інкримінувалася стаття 54-8 ККУРСР - участь у контрреволюційній терористичній організації і пропонувалося таке:"Зважаючи на те, що слідчих матеріалів для віддачі обвинуваченого під суднедостатньо і враховуючи його соціальну небезпеку, вважав би: слідча справу пообвинуваченню Гордієнка Д.П. направити на розгляд особливої наради при НКВС УРСР зклопотанням про ув'язнення його у виправно-трудовий табір строком на 5 років". Під час допитів і суду Д. Гордієнко категорично відкидав обвинувачення якбезпідставне. І все ж особливою нарадою при НКВС СРСР 10 квітня 1935 року йогобуло засуджено на 5 років виправних трудових таборів. Відбував покаранняД.Гордієнко в таборах НКВС на Колимі. З 1939 року працював як вільнонайманий усистемі Дальбуду НКВС СРСР. 14 травня 1949 року повторно був заарештованийу Бійську і 28 липня 1949 року Алтайським крайовим судом засуджений на 25 роківвиправно-трудових таборів. Будучи ув'язненим у виправно-трудовій колонії №3міста Барнаула, 5 лютого 1954 року звернувся з заявою до Генерального прокурораСРСР, в якій, зокрема, писав: "Ворог Берія та компанія і після своєї заслуженоїсмерті тримають досі таких людей, як я, в своїх хижих лапах..." Ухвалоювійськового трибуналу Київського військового округу 2 грудня 1955 року постановуособливої наради НКВС СРСР від 10 квітня 1935 року у справі Гордієнка Д.П.скасовано, а справу припинено за недоведеністю складу злочину 4 січня 1955року Д.Гордієнка звільнили з-під варти достроково - у зв'язку з хворобою. Помер 1 січня 1974 року. Іван Ільєнко
