Руданський Степан - краткая биография

СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ
(1834—1873)
      Степан Васильович Руданськийнародився 6 січня 1834 р. в селі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі в родинісільського священика. Початкову освіту здобув у сільського дяка. У 1842—1849 pp.хлопець навчався в Шаргородській бурсі, потім, до 1855р. — в Подільській духовнійсемінарії. Під час навчання захоплювався читанням журналів «Отечественныезаписки», «Современник», творів Т. Шевченка. У 1856р. Руданський переїхав доПетербурга й проти волі батька вступив до медико-хірургічної академії. Продовжувавзахоплюватись вивченням літератури.
      УПетербурзі Руданський сильно бідував, захворів на сухоти. У цей час вінупорядкував дві книжки своїх поезій, які тоді не булинадруковані.
      У 1861 р. Руданський закінчивакадемію, одержав звання повітового лікаря і дозвіл працювати в Криму, куди вінпереїхав і де сподівався поправити своє підірване здоров'я. Протягом 1861 — 1873pp. — працював міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова,докладав багато зусиль для піднесення благоустрою міста як лікар і почесниймировий суддя Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи, водночас цікавивсяархеологією, етнографією, відновив розпочаті на Поділлі фольклорні заняття,продовжував поетичну творчість, багатоперекладав.
      З травня 1873 р. СтепанРуданський помер, похований у Ялті на Масандрівськомукладовищі.
      Петербурзький період найбільшплідний в житті Руданського-поета. В цей час помітно загострились громадянськімотиви його творчості («До дуба», «Гей, бики!»), відточувалась майстерністьгумористичного й сатиричного вірша, наслідком чого було виникнення новогопоетичного жанру в українській поезії — віршованої гуморески-співомовки, тематичнорізноманітної й стилістично своєрідної. Одночасно Руданський продовжував писатибалади, ліричні вірші, віршовані казки й поеми, перекладав з російської та іншихмов. Готуючи свої твори до видання, С Руданський укладав їх у рукописні збірки.Важкі цензурні умови, а також урядові заборони ускладнювали й гальмували їхдрукування.
      Основні твори С. Руданськогоскладають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Перший, під назвою«Співомовки козака Вінка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857» (Вінок —переклад імені поета з грецької: стефанос — вінок), вміщує пісні та балади вхронологічній послідовності їх написання. Другий — «Співомовки козака ВінкаРуданського, книжка друга, 1857—1858 і 1859» — складається з 235 поезій,гуморесок,-названих «приказками», й вірша «Студент». Третій — «Співомовки козакаВінка Руданського, 1859—1860» — це пісні, приказки, легенди, Історичні поеми. Крімцієї першої авторської редакції творіа Руданського, відомі автографи збірок,укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання.До таких належать рукопис «Нива» (1858—1859) і рукопис, який 1861 р. мав цензурнийдозвіл, але так і не з'явився друком.
      Зажиття поета була опублікована лише невелика кількість його творів у петербурзькомутижневику «Русский мир» (1859), удвох номерах «Основи» (1862), в «Опытеюжнорусского словаря» Шейковського (1861), в журналі «Правда». Більшість творівпоета побачила світ у 80-х — на початку 90-х pp. XIX ст. уже після його смерті вльвівських виданнях «Правда», «Зоря», в «Киевской старине». А перше видання«Співомовок» окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім віршів, здійснила в КиєвіОлена Пчілка 1880р. під псевдонімом «Н-й Г-ъ Волинський» {Невеличкий гуртокволинський). З 1926 р. і до наших днів твори С Руданського перевидавалися багаторазів. Крім оригінальних творів, Руданський упорядковував збірники народних пісеньз власних записів («Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернииС.В.Р.», Кам'янець-Подільський, 1852; «Копа пісень», Ялта, 1862). За життя поетавони не були опубліковані, а після його смерті довгий час залишалися в приватнихруках.Найчастіше всі свої твори, включаючи й віршовані переклади, Руданськийназивав «співомовками». Цей термін закріпив за гуморесками І. Франко. З того часутрадиційним стало саме ІХ іменувати «співомовками». Це виявилося найбільш зручним,оскільки саме гуморески (співомовки) Руданського являли собою новий різновидгумористично-сатиричних віршованих творів, яких раніше в українській поезії небуло і поява яких потребувала закріплення відповідним терміном. Гуморески, абоспівомовки,— це короткі віршовані оповідання, основою яких є народні анекдоти пропанів, попів, чиновників, крамарів, дурників, які тупо несуть тягар приниження,ледарів і волоцюг тощо. Прийнявши як найбільш гнучку форму вислову коломий-ковийритм (будова вірша, в якому кожний непарний рядок має вісім, а парний шістьскладів), Руданський у своїх гуморесках розгорнув широку панораму життя, створивгалерею характерних типів.
      ГуморескиРуданського — твори реалістично-викривальні. У них основна увага зосереджена нависвітленні відносин в сім'ї, в громаді, між людьми різних станових груп (пан,піп, корчмар, солдат, селянин, наймит), різних національностей (росіяни, українці,поляки, євреї, цигани, іноді — німці). Беручи теми «з народних уст», поет зберігнародне тлумачення зображуваних епізодів, а також характерів персонажів. Він самніби перевтілювався в оповідача з народу, зовні простакуватого, але дотепного, злукавинкою, селянина. То він шукає приводу для жарту, який створить веселийнастрій («Чи далеко до Києва?», «Скільки душ?», «Свиня свинею», «Вовки»,«Жонатий», «Господар хати» та ін.), то показує, як бадьоро, з гумором звиклипрості люди переживати невдачі, обман і глузування («На калитку», «Окуляри»,«Чуприна», «Добра натура», «Не мої ноги», «Пекельна смола» та ін.), то караєдотепним, уїдливим словом народних напасників — панство, шляхту, крамарів,корчмарів, служителів культу (попів, ксьондзів), показуючи моральну вищість ітверезий розум народу («Добре торгувалось», «Засідатель», «Пан і Іван в дорозі»,«Почому дурні?», «Що кому годиться?», «Піп на пущі», «Чорт», «Царі», «Сам поїду»,«Страшний суд», «Хто святив?», «Там її кінець» таін.).
      Побудова гуморесок здебільшогодіалогічна, з несподіваною розв'язкою. Наприклад, у гуморесці «Не вчорашній» назапитання пана, хто найстарший у селі (тобто, хто має владу), селянин відповідає:«Баба Терпелиха: «Пережила вража баба Всіх дідів до лиха...», а на запитання, чине чути, де продається овес, селянин удає з себе наївного: Мужик встав, кругомобнюхав...:
      — Ні, не чути,пане!
      Комізм розв'язки короткогодинамічного сюжету, який переважно зводиться до зіткнення несумісних життєвихпозицій, криється в ефекті несподіваності. Чумак у відповідь на непочтивий регіткупців:
      —Здесь не дьоготь — толькі дурніАдні продаються! —
      безпосередньовідповідає:
      —...То нівроку ж, Добреторгувалось, Щойно два вас таких гарних на продажосталось.
      («Добреторгувалось»).
      У гуморесках Руданськоговідображене народне недовір'я до тих, хто, навчаючи благочестя і сповідаючи іншихза гріхи, сам грішний («Сповідь», «Чого люди не скажуть!», «Піп з кропилом»,«Побожний ксьондз», «Сам поїду», «Крива баба» таін.).
      У кожній гуморесці не менше двохперсонажів, у спілкуванні яких розкриваються несумісні характери. Індивідуалізаціямови кожного персонажа як щодо лексичного складу (шляхтич, циган, селянин,солдат), так і щодо місцевого чи національного забарвлення (вставки польською іросійською мовами, діалектизми) надає ситуаціям життєвості, невимушеності й, крімтого, сприяє створенню оцінки— осудливої стосовно панів, попів, корчмарів,доброзичливої до простого солдата, небагатого сільського єврея, хитруватого, алецілком невлаштованого цигана («Гусак», «Ва-ренікі, варенікі», «Де спійняли?»,«Холодно», «Циганський наймит», «А не халасуй!», «Хто кого лучче?», «Трипитання»).
      Наприклад, у співомовці «Пан іІван в дорозі» йдеться про те, як побратались простий Іван та пан і пішли разоммандрувати. Пан запропонував селянинові спочатку з'їсти Іванові харчі, а потім ужеперейти до його, панських. Але, як водиться, коли харчі Івана скінчились, панзабув про свою пропозицію і, щоб не ділитись з Іваном, почав його заговорюватисвоїми мріями про місто, яке б він збудував. Коли пан заснув, Іван з'їв йогохарчі, а вранці на запитання панавідповів:
      — А що ж, пане, та ж вивчора
      Містобудували:
      Тут стояли двірізниці,
      Там булкистояли!..
      А по місті, звіснеділо,
      Собакиходили!..
      То вони-то вашуторбу,
      Певне,стеребили!
      Хоча Руданський змальовує втворі, як Іван кілька разів дурить пана, але читач не відчуває бажання засудитиселянина. Мало того, явно відчувається, що й авторська симпатія нена
      панському боці, бо Іван, на відміну відпана, не має бажання нікого дурити, він із задоволенням поводився б чесно, алерозуміє, що пан на таке благородство не здатен, і тому кожен раз карає того, хтохотів одурити самого селянина.
      Створюючиспівомовки, Руданський узагальнив життєвий і поетичний досвщ народу; хоч він ісприйняв традиції, вироблені його попередниками, передусім Шевченком, в обробціфольклорних мотивів, сюжетів і образів, проте йому притаманний власнийіндивідуальний підхіддо кожної теми та її художнього втілення. Дуже прості засвоїм ритмічним складом (народний КОЛОМИЙКОВИЙ вірш), співомовки не повторюють нінародні пісні, ні поезіїШевченка.
      
      ОСНОВНІТВОРИ:
      «Чи далеко до Києва?», «Скількидуш?», «Свиня свинею», «Вовки», «Жонатий», «Господар хати», «На калитку»,«Окуляри», «Чуприна», «Добра натура», «Не мої ноги», «Пекельна смола», «Добреторгувалось», «Засідатель», «Пан і Іван в дорозі», «Почому дурні?», «Що комугодиться?», «Піп на пущі», «Чорт», «Царі», «Сам поїду», «Страшний суд», «Хтосвятив?», «Там її кінець» таінші.
      
      ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
      1. Колесник П. ТворчістьСтепана Руданського // Руданський С Твори: У 3 т. — К., 1973. — Т. 1.
      2. Пільгук І. Степан Руданський. Нарисжиття і творчості. — К-, 1956.
      3.Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського. — К., 1979.
      4. Франко І. До студій над Ст. Руданським// Твори: У 50 т. — К., 1980. — Т. 28.
      5.Степан Руданський // Історія української літератури другої половини XIX ст. — К-,1986.

Комментарии к биографии Руданський Степан

оставить комментарий