Борзяк Дмитро Семенович народився 25 жовтня 1897 року вселі Пищики Іркліївського (нині Золотоніського) району на Черкащині. Батькомайбутнього прозаїка мав 200 десятин землі й брав великі підряди на будівництвозалізниць. 1915 року Дмитро закінчив Золотоніську класичну гімназію йпродовжував навчання на медичному факультеті Київського університету. Найближчимстудентським другом Д. Борзяка став його земляк Олександр Філь - активістукраїнської партії соціал-революціонерів. Щоправда, підпільною роботою Дмитре незаймався, але під таємний нагляд поліції - під прізвиськом "Яд" - все ж такипотрапив. Значно активнішу участі студент-медик брав в "Українській студентські"громаді", лідерами якої були Гермайзе(майбутній ректор університету), Любинський іОтамановський. Весною революційного 1917 року Д Борзяк виїхав у рідніПищики, а потім перебрався до Золотоноші, де став членом партії есерів. Чимзаймався він у роки громадянської війни - невідомо. 1921 року колишнійстудент-медик знову з'явився в університеті, але незабаром повернувся доЗолотоноші, де займався сільським господарством, давав приватні уроки зматематики. З 1923 року він знову у Києві і повністю віддається літературнійроботі, поділяючи естетичні засади неокласиків. Прозаїк-початківець мавдоволі близьке знайомство з Терещенком і Зеровим, Филиповичек іАнтонснком-Давидовичем, Ри дьським і Косинкою, Івченком і Осьмачкою. Вонипривітали першу публікацію Д. Борзяка (оповідання "Під дощ" у журналі "Всесвіт").Не залишилася вона поза увагою й Миколи Хвильового - він надіслав вітального листаавторові. Оповідання "Під дощ" дало наЛУ книжці, яку прозаїк видав 1927року. Ще раніше з'явились і книжки Д. Борзяка "У монастир", "Варенька". 1928 року він уклав договір із Державним видавництвом України на виданнякниги "Руйнування Батурина". До цієї роботи схвально поставився Зеров, про неїпозитивно відгукнувся Гермайзе. Через рік Борзяк завершив читання й добірнеобхідних матеріалів, але почати рукопис нової книжки не встиг - бувзаарештований у зв'язку з сумнозвісним процесом СВУ. Через кілька місяців Д.Борзяк вийшов на волю. Однак про продовження літературної роботи не могло бути ймови. Життєві обставини письменника неухильно погіршувалися. Після арешту ЗероваБорзяк усвідомив невідворотність власної трагедії. Так воно й сталося: 21 квітня1938 року письменника - на той час виконавця різних підсобних робіт, бо треба жбуло з чогось жити, - заарештували. Слідчий швидко знайшов відповідні"звинувачення": соціальна приналежність батька, процес СВУ. 31 грудня 1938 року Д.Борзяк почув вирок: розстріл. Однак 5 травня 1939 року Верховний суд СРСР визначивінше покарання: 10 років ув'язнення й 5 років заслання. За даними, що є усправі, Д. Борзяк помер того ж, 1939-го, від невиліковної хвороби. 1957року дружина письменника Ніна Олексіївна Бондарева, підтримана М. Бажаном,звернулася з вимогою реабілітації чоловіка. Чесне громадянське ім'я Д. Борзякабуло відновлено. Він реабілітований посмертно. ВолодимирМузика
