Сміху іскорки ясні... Їх залишив по собі класик сучасного українськогогумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий Знаю: славі, що прийшладо нього, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи небув. Тим надійнішою постає ця слава тепер. А народна шана - це передовсім природневідлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ... Високий, поставний, зкрасивим відкритим обличчям, що ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала теплаусмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках -наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Павло Глазовий створив усвоїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють засебе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, алескрізь - справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характернідля свого часу і свого народу. У гумористиці Павла Глазового, в єдностівіршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життята його особливості: духовні, моральні, етичні й побутові... Про все це авторведе мову з усмішкою, іронією, часом легким сарказмом (гуморист!). Але ширше йважливіше - з великим і щирим уболіванням за людину. Її життя, мову,Батьківщину... З гарячими думками про майбутнє: чи збережуть українці своє рідне -слово, культуру, пам'ять, звичаї? Ці тривоги чим далі сильніше переймалистарого-старого письменника, поставали у нових і нових віршах.Він поспішав і -встиг! Останнє десятиліття стало прощальним злетом. Благословенна доля береглапам'ять, талант, гострий розум, зацікавлення до сущого навколо - і до останніхднів на землі. Вісімдесятидволітній мудрець (не лише письменник, а й великийчитач з назавжди для душі обраним Шевченком) Павло Прокопович пам'ятав усе життя: «Раз добром зігріте серце вік не прохолоне...» ...Нехай ці словазавжди звучать услід добрій пам'яті про нього, хай вплітаються у них «сміхуіскорки ясні», які Павло Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік - добримлюдям. Життя ж - вогонь. У тім вогні Серця людські палають, А сміхуіскорки ясні Над полум'ям літають: Смішні пригоди і слова, Події такартини. Я сам згоряю у вогні Й збираю ті іскрини. Якби не міг збиратия Веселого й смішного, Давно розпалась би душа Під тягарем страшного. Сонце нашої свободи Йде все вище й вище, Вільно дихаєм сьогодні - Аж у носі свище... Нам недавно комуняки Дихать не давали, Ажінки й дівчата груди в пазусі ховали. І до чого ж були справді Нерозумнілюди! Не дай Боже, якась дівка Оголила б груди, - Їй би всипаламатуся Ще й додав би тато. Чи не тому й дітей колись Родилосьбагато? Там, де влада потрапляє в благородні руки, Розвиваютьсямистецтва, Буяють науки, А як вискочать угору Бовдури йнахаби, Їх нічого не цікавить, крім голої баби... (Фрагмент) АнатолійСкрипник
