Чернявський Микола - краткая биография

ЧЕРНЯВСЬКИЙ  МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
(3.11868 - 19.1.1938)
    Відомийукраїнський поет, стильовою особливістю творчості якого є поєднання в поетичномуслові різних напрямів-романтичного, реалістичного, модернізму і пленеризму (малювання на повітрі ). Характерним для його творчої манери було  звертання дотаких новітніх художніх течій двадцятого століття , як імпресіонізм і символізм.Він ставив питання  про пізнання Бога в   собі, про гармонію людини з Природою таКосмосом; викривав людську жорстокість та некеровану вседозволеність, зло, риси,які так пишно розквітнуть у нашій країні на схилі життєвого шляху письменника.Яскравою поетичною сторінкою у творчості М.Ф.Чернявського є тема рідного краю,степового Донбасу.
Народився Микола Федорович Чернявський 3 січня 1868 року вселі Торській Олексіївці (тепер село Октябрське Добропільського району)Бахмутського повіту Катеринославської губернії в сім’ї священика. Згодом  родинапереїхала в село Новобожедарівку Слов’яносербського повіту (нині Луганська область).
    Закінчивши початкову школу, М.Чернявський вчиться у Луганськійприватній, а згодом - в Бахмутській духовній школі. Вступає до Катеринославськоїсемінарії, після закінчення якої одержав призначення в Бахмутську школу, в якійнещодавно вчився сам. Тут викладав співи і музику. Поповнюючи знання шляхомсамоосвіти, готує першу збірку поезій, яку видає в Харкові 1895 року під назвою«Пісні кохання». А вже через три роки   виходить друга збірка поета — «Донецькісонети»(1898). Видана вона була в Бахмуті і стала чи не першою художньою книжкою,надрукованою в Донбасі. З цього, власне, часу починає розвиватись літературнежиття у шахтарському краї.
М.Ф.Чернявський  звертався у своїй творчості дотеми шахтарської праці. У вірші « Шахтар » поет писав:
 
У сажі ,чорний, як мара,
Рукою піт з лиця втира
І кайлом вугіль б’є і б’є 
                                            В норі шахтар...    У БахмутіМ.Чернявський видав кілька збірок творів Панька Куліша, а також збірку спогадівпро видатного українського письменника “Щирі сльози над могилою П.О.Куліша».
    Після дванадцятирічного учителювання він у 1901 році переїздить доЧернігова на посаду земського статиста. Тут познайомився з видатним українськимписьменником Михайлом Коцюбинським, який справив значний благотворний вплив настановлення художньої майстерності письменника. У Чернігові він зустрівся зБорисом Грінченком, про якого згодом написав нарис «Кедр Ливана».
    Історіюз переселенням М.Чернявського до Чернігова переповідає у своїх спогадав відомийукраїнський політичний і культурний діяч Олександр Лотоцький, який з перших кроківпоетичного шляху підтримував нашого земляка. “Коли появився перший збірник йогопоезій “Пісні кохання”,—згадував він,— був я тим збірником зачарований, — івзагалі тоді книжка українська не густо появлялася, а такої насолоди, що давав тойзбірник, то таки не часто доводилося зазнавати. Зразу було знати, що се „поетмилостю божою" .
    Зацікавлений новим непересічним талантом і бажаючивитягти його на ряст українського культурного життя, Лотоцький через свого другаШрага улаштував Чернявського до статистичного відділу чернігівського земства.Зміна обставин життя, мали позитивний вплив на письменника. Сам Лотоцький про ценаписав так: “Треба сказати, що обставини ті — перебування в чернігівській громадіособливо — мали добрий вплив і на зріст політично-громадського світоглядуписьменника. До того часу жив він у дуже глухому провінціяльному кутку, самотужки— інтуїцією поетичної думки — додумався до української ідеї та до писанняукраїнського мовою, але з погляду політичного був чистою дитиною, і псевдонімніспроби його на полі публіцистичному були більше, як наївні. А Чернігів був одним знайбільш інтелігентних провінціяльних міст в Росії, громадянське життя там булорозвинене, була українська громада, — ото ж для молодого поета се була добра школагромадського життя.”2
У нарисі   «Червона   лілея» М. Чернявський відтворивтворчу лабораторію М. М. Коцюбинського, деякі його людські і мистецькі якості.Поета    цікавили різні аспекти літературного таланту прозаїка, його погляди нажиттєві явища. І це закономірний інтерес: щоб, краще пізнати таємниці  літературного  процесу, їх краще вивчати на прикладах життя талановитих майстрів.Ось, наприклад, одна з   нерозв'язаних проблем кожного письменника чи творчоїлюдини: для чого живу?
«Коцюбинський дуже любив життя. Любив у ньому те, щомає в собі красу й світло, радість і ласку. Любив сонце, весну, літо. В сіромучистенькому костюмі, в червоній турецькій фесці,  весною й літом, не вважаючи наспеку, він ходив по своєму саду й хазяйнував. Сонце пронизувало його наскрізьпромінням,  а  він сухий і бадьорий, неначе купався в його теплі.
Я виріс устепу, на жагучих вітрах, на шелестких суховіях, і мене стомлював чернігівськийвесняний спокій, тиша і млосність літнього дня. А Михайло Михайлович почував себечудово, — так само, як почувала себе його червона лілея... І взагалі він здававсязадоволеним життям.
Але чи носив він у своїй душі ту вищу гармонію, що даєлюдям щастя?
Чи мав він суцільний сталий світогляд, що давав би йомувідповідь На всі питання безсонного розуму. Давав би захист од усіх потвор іСтраховищ ночі?
Ні
Ах, то все старе й те саме. То питання: що я єстьтаке? Звідки прийшов. куди піду? Нащо живу на світі?..»
Такий погляд насутність письменницької праці виникає перед кожним справжнім митцем, хвилював віні Чернявського.
М.Чернявський  виявив себе митцем широких тематичних іжанрових уподобань: писав вірші, оповідання, нариси, перекладав з іноземних мов.Маючи «м’яку вдачу, з нахилом мрійливості» ( С. Єфремов ), поет часто звертався дообразів і картин природи рідної Донеччини, історії України, вважав свою творчість«піснею помсти» за народні кривди. Застерігав народ від революційної жорстокості,яка може принести  муки і  пролиття невинної крові.
Чернігівський періоджиття і творчості духовно збагатив поета, та рідні степові простори  кликалиМиколу Федоровича додому. Але обставини склалися так, що письменник зв’язав своєжиття з близькою за географічними ознаками рідному Донбасу  — Херсонщиною. Тут, напочатку ХХ ст., діяв потужний загал української інтелігенції, велась широкакультурно-просвітницька  діяльність. На Херсонщині письменник зустрів революційніподії 1917 року, вчителював, керував Просвітою,  продовжував писати. У кінці 20-хроків у  харківському видавництві «РУХ» вийшли 10 томів його вибраних творів.Провідним мотивом у віршах пореволюційної доби  зазвучав песимістичний настрійпоета, який  не
 зміг примиритись з придушенням  національного відродження,штучним голодомором в  українських селах на початку 30-х років:
Учора день ідень сьогодні.
Учора - сонце і тепло,
На землю небо клало сходні
Івесну нам по них вело.
Сьогодні -  мряка, дощ і сльота,
В сирих домахлежить земля.
Неначе поминки скорбота
По щасті втраченім справля.
(«Учора день і день сьогодні»)
   Такі настрої викликали підозру увідповідних державних органів. Також муляла око  ревнителів класової чистоти активна діяльність Миколи Федоровича на ниві народної просвіти. Вперше поета булоарештовано за підозрами, які не  підтвердились, у 1929 році, у справі так званоїСпілки Визволення України. У 1933 році Миколу Федоровича арештували вдруге. Та йцього разу його незабаром звільнили .
Арешт 14 жовтня 1937 року cтав останнімі  смертельним для письменника. Його було звинувачено у багатьох злочинах,зокрема, і в тому, що « В 1936 г. Чернявский высказывал  свое недовольство поотношению к Соввласти, заявляя о том, что теперь писать свободно нельзя, а молодыесоветские писатели пишут только хвалебные сочинения о Соввласти, но о самойдействительности никто не осмеливается написать». У слідчій справіМ.Ф.Чернявського  є ряд і інших звинувачень, зокрема і таке: « Как ближайший другучастника СВУ профессора Ефремова Чернявский продолжительное время поддерживалписьменную и личную связь с лигой писателей за границей, особенно с галицийскимиписателями, среди которых Чернявский пользуется большим авторитетом».
Доперсональної справи М.Чернявського додані протоколи допитів знайомих письменника,колег з педагогічної роботи, вихованців. Заплічних справ майстри спрямували іпитання , і відповіді на них у потрібний для   облудного слідства бік: з цихпрепарованих документів   відомий український письменник, похилого віку людина,постає як політичний злочинець, активний учасник націоналістично-фашистськоїорганізації, заклятий ворог народу. Цього хотіла влада.
Слід додати, що наостанньому допиті письменник не визнав жодних звинувачень. Та для фальшивогослідства це не мало значення. 27 листопада 1937 року трійка НКВС по Миколаївськійобласті прийняла ухвалу: «Чернявского Николая Федоровича расстрелять». Здійсненокривавий вирок було в Херсоні 19 січня 1938 року.
Микола ФедоровичЧернявський був реабілітований у 1956 році. Відродження його імені почалося з 1964року, коли донецький літературознавець В.В.Костенко надрукував у видавництві«Донбас» літературно- критичний нарис про життєвий і творчий шлях М.Ф.Чернявського«На шляхах велелюдних». 1966 року в Києві було видано двотомне зібрання творівписьменника. А в 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школісела Святогорівка Добропільського району  відкрито кімнату-музей письменника.Кімнату-музей у 90-х роках було обладнано і  на території Артемівськогокраєзнавчого музею, в якому представлено “бахмутський” період творчостіписьменника.
У школах Донбасу, на уроках літератури рідного краю, у вузахДонеччини, сьогодні активно вивчаються твори письменника-земляка. Його слово зновузнаходить шлях до рідного народу.
(Джерело:Чернявський М.Ф.Твори в Хт.—Харків:Рух, 1931)

Комментарии к биографии Чернявський Микола

оставить комментарий