Народився А. Давидов 1938р. вс. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім'ї вчителів. Після закінчення в1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був накомсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності:завідував відділом природознавства у журналі «Знання та праця», був головнимредактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва«Молодь». А. Давидов створив для дітейбагато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життяприроди. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячнівершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збіркаповістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку —премію Лесі Українки. Твори А. Давидоваприваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розуміннямвнутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світрослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи,пригоди, вчить шанувати сучасне йминуле. Цікаве оповідання «Вдячність» ізциклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що дієтьсянавкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують йогорід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та осьприїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло,обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого вінпорятував у роки війни відворога. Оповідання це близьке до казки,які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, якийдоглядає ліс, дружить з тими, хто любитьприроду.
