Яловий Михайло - краткая биография

Михайло Яловий
(1895-1937)
 
       Яловий Михайло Омеляновичнародився 5 червня 1895 року в селі Дар Надєжда, на Полтавщині (теперСахновищенський район Харківської області) в сім'ї волосного писаря.
      1916 року закінчив Миргородську гімназію і вступив на медичний факультетКиївського університету. Тут він одразу ж прилучився до революційного руху,пройнявшись симпатіями до есерів.
       Після Лютневої революції повернувсяв рідні краї, де проводив агітацію серед селян, був обраний головоюКостянтиноградського революційного комітету, під час гетьманщини сидів уполтавський в'язниці. За дорученням боротьбистів у роки громадянської війни вівпідпільну роботу в Одесі, на Херсонщині, в Галичині. Після встановлення Радянськоївлади разом із Василем Блакитним видавав газету "Боротьба".
       У березні1920 року вступив до КП(б)У, із зарахуванням стажу з 1918 року посів місцередактора газети "Селянська біднота". Потім деякий час працював у газеті "Вісті"Київського губревкому, представником українського уряду в Москві, відповідальнимсекретарем журналу "Червоний шлях" редактором "Вапліте" членом редколегії "Журналудля всіх", директором видавництва ЛІМ (Література і Мистецтво). Брав активнуучасть у створенні літературної організації "Комункульт", був першим президентомВАПЛІТЕ. Друкувався у збірниках "Жовтень", "Шляхи мистецтва", "Всесвіт", "Знання"та ін.
       Окремими виданнями вийшли друком збірка поезій "Верхи" (1923),комедія "Катина любов, або будівельна пропаганда" (1928), роман "Золоті лисенята"(1929).
       Починав творчий шлях під псевдонімом Михайло Красний.Сповнений віри в революційні ідеали, побудову щасливого життя і через масовуперіодику агітував за нього й своїх читачів. Популярною була його агітаційна казка"Треба розжувати", що друкувалася в "Селянській бідноті" (червень 1920) і тоді жвийшла окремим виданням.
       1921 року разом із М. Семенком та В. Алешкомзапочатковує "Ударну групу поетів-футуристів" у Харкові. Невдовзі в більшомуоб'єднанні підписує програмну редакційну статтю футуристів у альманасі "Семафор умайбутнє" (1922). Через рік з'являється перша і остання його збірка "Верхи"(1923). Але швидко облетить сухозлотиця експериментування і вже на початку 1925року з футуристичного "Комункульту", письменник разом з О. Слісаренком та МиколоюБажаном переходить до "Гарту", де тривала конфронтація між стриманим В. Блакитнимта імпульсивним Миколою Хвильовим. Згодом у критиці усталиться думка ВолодимираКоряка, що "Гарт" знищено прихильниками Миколи Хвильового "за допомогою групиЯлового". Як там не було, але відтоді Хвильовий з Юліаном Шполом були до останніхднів життя найщирішими друзями.
       Це підтверджує й спільність позиційписьменників у роботі редколегії журналу "Червоний шлях" (звідки обидва булиодночасно звільнені постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 20 листопада 1926 року), увсеукраїнській дискусії 1925-1928 років, та в літературній організації ВАПЛІТЕ.Хоча вага діяльності Хвильового, звичайно, була істотно значнішою, ніж МихайлаЯлового, останній так само публічно приймав на себе всі ударипартійно-адміністративної системи. Варто назвати, наприклад, принциповийпубліцистичний виступ Михайла Ялового "Санкт-Петербурзьке холуйство" в оборонунаціональної самобутності української культури - з приводу редакційної"Самоопределение или шовинизм?" опублікованої у ленінградському журналі "Жизньискусства" 1926, N 14.
       У середині 20-х років Юліан Шпол почав писатималу прозу в романтичному ключі очевидно під впливом Миколи Хвильового. Основнимгаслом (ідеєю) яких є: революція - понад усе! Заради неї можна йти на будь-якіжертви... У цьому ж ключі написано роман "Золоті лисенята". Але романтичний стильпоєднано з імпресіонізмом.
       1929 року "Золоті лисенята" з'явилисяокремим виданням, потім - повторно. Та широкого резонансу роман не набрав,залишився непомічений критикою.
       Пробував письменник виявити себе і вгумористично-іронічній прозі та драматургії: комедія "Катина любов або будівельнапропаганда" (1928), оповідання "Голомозий гевал" (1927) та "Веселий швець Сябро"(1930).
       Але слід зазначити, що Михайло Яловий насамперед бувгромадським діячем, дбайливим, щирим товаришем, а вже опісля - митцем. Його творинемов "запізнювалися" у своїй функціональності, у них майже нема "живого"навколишнього матеріалу і тому часто на момент публікації не знаходили свогочитача. Художнім об'єктом Юліана Шпола залишалися романтика відшумілої доби в тойдень, коли була чистою віра у високі ідеали революції, у їхнє неодмінне звершенняна рідній землі. Можливо оминаючи дійсність, не хотів ятрити своє сумліннярозчаруванням. А "поблажливість" до його творів у середовищі прискіпливих ваплітянпояснювалася, можливо й тим, що більшість з них в його героях крізь символічніобрази, романтичний ореол впізнавати свою юність яку, попри всі розчарування,викреслити з пам'яті неможливо.
       В ніч з 12 на 13 травня 1933 року наквартирі Михайла Ялового працівники ДПУ УРСР провели трус, а господарязаарештували.
       31 травня 1933 року ЦКК КП(б)У виключила з партіїМихайла Омеляновича Ялового з мотивацією, що він "пробрався" в її ряди "з метоюстворення контрреволюційної фашистської організації, яка ставила перед собоюзавдання повалити Радянську владу".
       Оперуповноваженийсекретно-політичного відділу ДПУ УРСР Пустовойтов у своїх звинувачувальнихвисновках після допитів стверджував, що член підпільної боротьбистськоїорганізації Яловий М.О. входить до центру УВО. За завданням організації, "якуочолював Шумський, брав участь у групуванні контрреволюційних кадрів середлітераторів... Після розгрому шумськізму і переходу боротьбистської організації донової тактики підготовки збройного повстання Яловий брав активну участь уконтрреволюційній повстанській роботі, особисто проводячи вербування вКрасноградському районі". Вів також шпигунську роботу, передаючи у польськеконсульство матеріали шпигунського характеру, мав доручення "підготувати замах натов. Постишева".
       Яловий винним себе не визнав. Проте судова "Трійка"при колегії ДПУ УРСР своєю постановою від 23 червня 1933 року позбавила його воліна 10 років. Спецконвоєм 11 травня 1934 року він був направлений у Сєвєрлаг ОДПУм. Лодейне поле. На засланні судова трійка УНКВС Ленінградської області 9 жовтня1937 року винесла вирок: вища міра покарання через розстріл.
       19 червня1957 року Військовий трибунал Ленінградського військового округу скасувавпопередні вироки і припинив справу за відсутністю складу злочину. Михайло Яловийбув реабілітований посмертно.
 

Комментарии к биографии Яловий Михайло

оставить комментарий