Марченко Валерій Веніамінович— український літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І.Марченка. Народився 16 вересня 1947 року вКиєві. Закінчив 1970 року Київський університет. У 1967 — 1970 рр. стажувався вАзербайджанському університеті (Баку). Працював у редакції газети «ЛітературнаУкраїна». Зазнав політичних репресій за так звану антирадянську діяльність: двічібув засуджений, в 1973 і 1984 рр. Помер 7 жовтня 1984р. у в'язничній лікарні вЛенінграді. Похований у с. Гатному Києво-Святошинського р-ну Київськоїобласті. Автор літературознавчих статей«Обличчям на Схід», «Давня азербайджанська література в дослідженнях А.Кримського» (обидві —- 1971) та ін. Упубліцистичних творах «Лист до діда» (1975), «Відкритий лист до двох німецькихжурналістів», «Відкритий лист до Генерального директора ЮНЕСКО», «Процес» (усі —1976) та ін. писав сувору правду про бездуховність у радянському суспільстві 70 —80-х pp., порушення національних і громадянських прав людини вСРСР. Переклав з англійської мови рядтворів С. Моема, Т. Джефферсона, Г. Уеллса, П. Уорунга, Е. Л. Мастерса, Л. Х'юзата ін.; з польської — Г. Сенкевича, з азербайджанської — С. С. Ахундова,Дж. Мамедкулізаде, Анара. Окремі твори В.Марченка перекладені німецькоюмовою.
