Аврам АБЧУК Абчук Аврам Пінхусович народився 1897р. у Луцьку в багатодітнійсім'ї дрібного службовця. П'ятирічним хлопчиком був відданий батьками в хедер -напіврелігійну єврейську початкову школу. Проте продовжити навчання вміській гімназії через так звану "процентну норму", яка обмежувала доступ дітямєврейського походження в навчальні заклади царської Росії, не зміг. Колийому виповнилося тринадцять літ, полишив отчий дім. Шлях його проліг до Києва.Якось у робітничому клубі, куди бездомний юнак частенько навідувався післятрудового дня, виступали відомі поети Давид Гофштейн, Перец Маркіш, Лейб Квітко іДавид Бергельсон. Після закінчення літературної частини сором'язливий від природиАбчук протиснувся до поважних гостей і простягнув одному з них зшиток власнихвіршів, які потай складав. Давид Гофштейн, ознайомившись й творамипочатківця, інтуїтивно відчув перед ним - народний самородок. Дізнавшись, щохлопчина не має в Києві ні кола ні двора, запросив до себе на квартиру. А потімприлаштував його вихователем у щойно відкритий будинок безпритульників, ввів улітературне середовище. Вже перші публікації Абчука в єврейській періодиціпринесли йому визнання. Як завважила тодішня критика, "на небосхилі єврейськоїлітератури заяскравіла нова зоря". Молодий письменник не лише писав новели йнариси, а й наполегливо вчився. Закінчив Київський інститут народної освіти. Аколи в Києві відкрився Інститут єврейської культури при Академії наук України,став одним із перших його наукових співробітників. На початок 30-х роківприпадає розквіт таланту Аврама Абчука. В цей час з'являються збірки його новел,критичних праць, монографії. А коли було опубліковано роман "Гершл Шамай" (1933),стало ясно: в єврейську літературу прийшов справжній майстер "великої" прози. Йогокниги перекладалися мовами народів СРСР. За ідейно-естетичним спрямуваннямтворчості Абчук належав до літературної організації ВУСПП (Всеукраїнська Спілкапролетарських письменників). Деякий час був її секретарем. Як один ізнайавторитетніших єврейських прозаїків і критиків, він у складі письменницькоїделегації України, куди входили П.Тичина, М.Рильський, І.Микитенко, П.Панч, М.Бажан та ін., у серпні 1934р. брав участь у роботі І Всесоюзного з'їздуписьменників. А на І Всеукраїнському з'їзді письменників був одностайно обранийкерівником єврейської секції. Здавалося, що складається творча доля Абчукащасливо. Але в ту пору набрала шалених обертів кривава сталінська січкарня. 27вересня 1937р. на одній із київських вулиць агенти НКВС схопили Абчука. В той жедень під час трусу його дружина і син Вільям, ще немовля, були викинуті з квартирина вулицю, а невдовзі вислані з Києва. Підручні Єжова висунули Абчуковістандартне для всіх інтелігентів звинувачення: "підривна діяльність, проведення натериторії СРСР шпигунства на користь однієї іноземної держави". Яка діяльність, накористь якої держави велося шпигунство, слідство анітрохи не турбувало. Воно малопоставляти жертви на конвеєр нищення і справно це робило. 27 вересня Абчука кинулиза грати, а 10 жовтня 1937р. розстріляли... Після смерті "улюбленого вождявсіх народів" Спілка письменників України розпочала клопотатися про реабілітаціюбезвинно репресованих сталінщиною літераторів. Винятково благородну роль уповерненні доброго імені А.Абчуку відіграли В.Сосюра і М.Рильський, які дали йомуякнайкращі характеристики. 13 жовтня 1956р. справу Абчука переглянув Верховний СудСРСР, і вирок особливої наради при НКВС від 10 жовтня 1937р. було скасовано. А.Абчука реабілітовано посмертно. ЛУ 19(4428) 9.05.1991
