Анголенко В'ячеслав Володимирович Від шкільної парти В'ячеслав закоханий вукраїнську поезію, а потім і сам став писати. "Його вірші не писалися длядемонстрації свого вміння або з метою вразити когось. Їх диктувала одна тількиглибока душевна потреба... Від перших рядків вони приваблюють пружним ритмом,добірною мовою, глибиною настрою... Ваговитість і неминучість віршованихрядків випливали з напружених, часом болісних переживань і роздумів людини,надзвичайно чутливої до краси й до несправедливості, до гармонійного світу природий до дисгармонії сліпої жорстокої поведінки людей. Художність натури молодогоавтора сумніву не викликає...", — так написав про молодого красноградського поетау літературному журналі "Березіль" літературний критик Спілки письменників УкраїниВолодимир Брюгтен. Високу оцінку збірці віршів Анголенка дав український поет ІванДрач. Молитва Я молюсь на цей вечір, На тихе його, ідилічне, І наприспане сонцем, Вколисане вітром лице. Я молюся так гречноІ благаю,благаю про вічне: Про дітей і про вечір, Про тебе й про вечір оцей. Це ж я щойно осліп, Я від щастя осліп, бо солоний, Як сльоза, сліпийдощ Надвечір'я розраяв сухе, Я молюся про хліб, Про бабусю мою наослоні, І про вечір молюсь, І про добре молюсь і лихе. І нехай цюмою,Цю молитву мою безсловесну Ткаля-ніч загортає У чорну свою пелену— Ямолюсь на цей вечір, А він поряд сидить— не шелесне -Вже заснув, вжезаснув,вже засну...
