Олесь Олександр - краткая биография

ОЛЕКСАНДРОЛЕСЬ
(1878—1944)
      Справжнє ім'я —Олександр Іванович Кандиба. Інший псевдонім — В.Валентин.
      Олександр Олесь народився5.12.1878р. у м. Білопіллі, в тодішнім Лебединськім повіті Харківщини. Його дід поматері орендував  великий панський маєток у селі Верхосулі, на північнімкраю українського степу, тут прожив свої молодечі літа Олесь. Батько працював нарибних промислах у Астрахані, утопився у Волзі, коли Олександру йшов одинадцятийрік. Мати з трьома дітьми повернулася до рідного містечка. Тут майбутній поетзакінчив початкову школу й двокласне училище, а з п'ятнадцяти років продовживнавчання у Дергачівській землеробній школі на Харківщині. Там Олександр бравучасть у випуску рукописного журналу, в якому почали з'являтися його перші вірші.Потім Олесь навчався на агрономічному відділенні Київського політехнічногоінституту, якийсь час працював наХерсонщині.
      У 1903р. він став студентомХарківського ветеринарного інституту. Здобуті знання пізніше забезпечувалимолодому тонкому лірикові можливість заробляти на хліб працею ветеринарного лікаряна Дарницькій скотобойні. У цьому ж році поет побував у Полтаві на відкриттіпам'ятника Іванові Котляревському, зустрівся з Борисом Грінченком, ЛесеюУкраїнкою, Михайлом Коцюбинським, Володимиром Самійленком, що справило на ньоговелике враження і певною мірою визначило його шлях в українській поезії..
      У 1905р. Олександр вперше публікується(в альманасі «Багаття»). Саме на цей час революційного піднесення визвольного рухуприпадає становлення поета.
      У 1907 р. накошти українського громадського діяча Петра Стебницького під псевдонімом ОлександрОлесь вийшла перша збірка «З журбою радість обнялась» при сприянні відомогоісторика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора). Творамиталановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпіннямочікуючи нових видань.
      У 1909р. вийшлазбірка «Поезії» (поет мав намір її назвати «Будь мечем моїм»), у 1911 р. — третязбірка «Поезії».
      Подорож Гуцульщиною у1912р. збагатила поета незабутніми враженнями. Описуючи храмове свято вКриворівні, він із захватом згадує барвистий одяг верховинців, які спускалися згір у долину. «Неначе квітки, що ростуть на горах, ожили і сходять до Черемошу,щоб напитися студеної води. Зачервоніло незабаром усе біля церкви.., наче розцвівнагло квітник або хто розкидав червоне, як мак, багаття... Я стояв, дивився і неміг надивитися на сей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільнудушу, мову і старосвітські звичаї, повні краси. Зустріч з Гуцульщиною знайшлавтілення у поемі «На зелених горах» (1915): в ній «країна див» асоціюється звільним духом українського народу.
      У 1912р. поет пише драматичну поему «По дорозі в Казку»/ у 1913 р. Олександр Олесьпобував в Італії, написав низку віршів («Мов келих срібного вина», «Італійська нічпідкралась», «В долині тихий сон летить»), які збагачують українську мариністичнулірику, тобто пов'язану із зображенням морськихпейзажів.
      Поет радісно чекає поваленнясамодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національнепоневолення народу. В «Юнацькій пісні» (1915), присвяченій синові Олегові, якийзгодом стане відомим поетом під ім'ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крахімперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священнуборотьбу:
      Земля розступилась! І зправедних трун Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
      / з Волі знімають кайдани міцні. Іслізьми співають щасливі пісні.
      У 1914р.виходять «Драматичні етюди. Книга IV», у 1917р. поет видає нову книжку поезій, вякій особливу увагу привертає цикл «З щоденника», наповнений урочистимиінтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності.Ліричний герой віршів циклу схвильований бурхливими подіями будівництваукраїнської державності, йому не віриться, що над поневоленим упродовж довгихвіків краєм засяяло сонце свободи. Поет підносить хвалу рідній землі, ОбразУкраїни асоціюється в його творах з образом матері, яка скликає синів «підкорогви», благословляючи їх на боротьбу за свободу. Як іПавло
      Тичина в поемі «Золотий гомін»,Олександр Олесь передає всенародну радість визволення з імперськогоярма.
      Але трагічна доля випала українськійреволюції: молоду українську державу душили зовнішні інтервенти, роздираливнутрішні суперечності. Політична неписьменність і національна затурканість масприносять поетові гірке розчарування.
      У1919р. він залишає рідний край. Складне життя емігранта минає в Будапешті, Відні,Берліні, Празі. Тяжкі настрої автора передані у віршах збірок «Чужиною» (1919),«Кому повім печаль мою» (1931). Ностальгія за Україною — ось журба і більОлександра Олеся:
      Душа розірвана, якрана.» Бальзам далеко так, як сонце, А сонце, сонце, як і щастя. Там, там, лише вкраю коханім. («В вигнанні дні течуть, яксльози»)
      Осмислюючи складну долю України,поет часто звертається до історії, він багато пище про міжусобиці княжої доби, якіпризвели до занепаду Київської Русі. Можливо, ця тема була навіяна кривавоюгромадянською війною в Україні (так з'являється збірка «Минуле України в піснях»,видана 1930р. у Львові). Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор1933р. в Україні, про арешти й розстріли української інтелігенції, зокрема пророзправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та йогодорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 р. Трагедія, яка спіткала родинудобрих знайомих, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 р. драми«Земля обітована».
      Отже, в еміграції (1919— 1944) Олесь видає книги поезій «Чужиною» (1919), «Княжі часи. Минуле України впіснях» (1920), «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою...» (1923) «Поезії. Кн.Х»( 1931).
      Тяжкими були останні роки життяпоета. Гітлер розчленував Чехо-Словаччину, де перебував Олесь, угорські фашисти вкрові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 р.спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега —активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнаклобуваву Києві, мріючи провідновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопилиОлега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенхаузен. Такпередчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поетаОльжича.
      22 липня 1944 р. Олександр Олесьпомер у Празі, невдовзі як одержав повідомлення про загибель сина Олега. Похованийна Ольшанському кладовищі в Празі..
      Багатотворів Олесь написав для дітей: «Ялинка», «Поєдинок», «Рак-рибалка», «Вовченя»,.«Іменини», поеми «Грицеві курчата», «Водяничок»; драми-казки, інсценізації заукраїнськими народними казками. Відомий Олександр Олесь і як перекладач: казки В.Гауфа, «Пісня про Гайявату» Г. Лонгфелло,, арабські казки, та інше. Він є авторомдраматичних творів «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Ніч, наполонині».
      Добірка віршів .«Минуле Українив піснях. Княжі часи» була створена поетом: восени 192,0 року, коли УкраїнськаНародна Республіка зазнала поразки. Ці вірші є поетичною оповіддю про минулеукраїнського народу, про князів Київської Русі, про їхню мудрість, любов до рідноїземлі, хоробрість та мужність.
      ОлександрОлесь ніколи не стояв осторонь тих процесів,, які. відбувались у його країні,навіть перебуваючи в еміграції. Виступаючи, в передреволюційній атмосфері" в лавахмолоді і разом з нею відчуваючи, всім своїм єством! приливи й відливи революційноїенергії, поет свідомо хотів віддати своє слово в службу революційному відродженню,свого народу «О слово! Будь мечем моїм!»,— пише він в поезії: 1907р. Слова: «Будьмечем моїм» Олесь хотів поставити й заголовком своєї другої, книги,, що. містилапоезії 1907 і 1908 p., в котрих особливо сильно відбивались громадські настрої.Але в тодішніх цензурних умовах такий заголовок бувнеможливий.
      Трагедію революційногопроводиря і маси-юрби з її інерцією і вульгарним скептицизмом або. так званимздоровим розумом, глибоко відчувши: її в тодішніх відносинах, поет відтворив усвоїй драматичній поемі «По дорозі в Казку», найбільшому і,, мабуть, чи ненайкращому своєму творі, написаному у 1912 році. В-символічнім образі шуканнястежки в глухому лісі Олесь зумів прозоро й сильно представити складний шляхпошуку ідеалу життя, з гіркотою демонструючи трагічну суперечність між духовністю,мрією і жорстокістю,, прагматизмом, обмеженістю пригніченого лихом: натовпу;переходи, до віри й обожнювання вождя під його самопевним покликом; короткийреволюційний пафос і раптовий упадок при перших проявах слабкості й вагання«вчителя». Безперечно, такий сюжет не може не викликати асоціації з поемою І.Франка «Мойсей», де ізраїльський народ, шукаючи шлях до обіцяної Богом землі,також легко зрікається свого лідера, втративши віру в світлемайбутнє.
      Через кілька років ОлександрОлесь ще раз звернувся: до цієї теми, що, глибоко його займала,— в гарній поезії«Лебідь», де знов-таки символічно показав поводиря, який тільки ціною власноїкрові зумів відкрити своїй «зграї» шлях до «світлогомайбутнього»:
      На болоті спала зграялебедина, Вічна ніч чорніла, і стояв туман... Спало есе навколо, тільки білийлебідь Тихо-тихо сходив кров'ю своїхран...
      Але невірним було б вважати, щолірика Олександра Олеся складається суто з поетичних творів суспільно-політичноїтематики. Адже його пейзажна та інтимна лірика варта не меншої уваги, ніжгромадянська. Твори поета декламували гімназисти й студенти, на літературнихвечірках, а відомі композитори Микола Лисенко, Яків Степовий, Кирило Стеценко,Станіслав Людкевич клали їх на музику. Так, ьаприклад, поезія «Чари ночі» сталаулюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов'ї!». Вона сприймається як гімнюності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини та природи.Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить в палких обіймах ночі, листквітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче», природно відтінює «летючу митьжиття» людини, нагадує, що життя тільки «єдина мить». А звідси й заклик забути хочна якийсь момент «сум, думки і горе», влити струмінь власної душі в буйне,«шумляче море» життя природи.
      В поезії«Любов» автор майстерно розкриває внутрішній світ закоханого юнака, вдається дорізних прийомів, щоб передати глибину його переживань. Блакитна ніч таканеповторна, бо, як уявляється юнакові, чекала на прихід його коханої. Геройпереконаний, що прозора «срібна мла», якою все оповите, не випадкова, адже «нічясна убралася для тебе, для тебе й сріблорозлила».
      Отже, Олександр Олесь —неперевершений автор інтимно-особистісних та громадянських мотивів, один знайкращих продовжувачів справи Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та іншихкорифеїв українськоїлітератури.
      
      ОСНОВНІТВОРИ:
      Збірка «З журбою радість обнялась»,«Княжа Україна», драматична поема, «Ніч на полонині», драматичний етюд «По дорозівКазку».
      
      ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
      1. Петров В. Проблема О.Олеся// Українське слово: Хрестоматія української літератури та критики: В 4 кл.Кн. 1.—К-, 1994.
      2. Неврлі М. ОлександрОлесь. Життя і творчість.^К-, 1994.
      3.Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поезія Олеся і спроба нового її трактування //Зеров М. Твори: У 2 т. Т. і.— К., 1990.

Комментарии к биографии Олесь Олександр

оставить комментарий