Міфологія і вірування як феномен слов’янської культури

Богом над богами в давні часи був Род. За міфологією він живе на небі, дарує життя людям, звірам, птахам. Цей бог зберігався в народній пам’яті дуже довго. Його вшановували ще й у XIX ст. Уважалося, що він є покровителем роду, предків і нащадків, які ще не народжені.

Жіночі божества Рожаниці були покровительками народження і мали таємний зв’язок з космосом, з зірками. Душа людини в уяві наших пращурів — це зірка, яка з’являлась і гасла одночасно з народженням і смертю людини. Рожаниця згодом поділилась на образи Лади і її доньки Лелі. Їх ототожнювали із сузір’ями Великої і Малої Ведмедиці. Владикою світу був Сварог, бог вогню і світла. Від нього походять інші боги — Сварожичі. У трипільський період молилися до домашнього вогню (Овина), Даждь Бог — бог сонця — дослівний переклад сучасною мовою. Даждь — дай і Бог (добро, багатство), тобто давач добра. Тому і тепер ще кажуть: «Дай, Боже, здоров’я», або «Дай Боже». Це колись звучало «Даждь Боже». Останній сніп жита — Дідух — дух Даждь Бога, завжди зберігався в хаті на покуті. Хорсу поклонялись роксолани, йому жертвували хліб, медяники, коржі. Слово «корж» співзвучне зі словом «Хорс», воно означає «коло» по-індоєвропейськи. Стрибог — бог — родоначальник вітрів. Велес (Волос) — бог достатку, торгівлі, «скотний бог». Мокоша — жіноче божество — покровителька жінок. Її сфера — рукоділля, прядіння, ткання. Однак поклонялись їй усі. До нас дійшли вишиті на рушниках зображення цієї богині. Культ Мокоші походить від ще давнішого культу Дани — богині води. Богиня Дана присутня в назвах слов’янських рік. Да (вода), на (нене) — мати води. Слово «Дон» — вода, Данепр, Даністр, або Дунай. Слово «данина» походить від назви жертв богині Дані. Купайло — бог літнього сонця. Ярило — бог, близький до Купайла, але діє тільки навесні. Троян — триєдине божество. Деякі дослідники вважають, що це Ярило, Купайло і Даждь Бог. Інша назва Триглав. Сімаргл — недосліджене божество. Уважають, що це охоронець рослин. У численних зображеннях він сприймається як сторожа дерева життя. В іранців Саенмаргл — крилатий собака. Білі кам’яні плити з його зображенням були, наприклад, у Борисоглібському соборі (XII ст.) у Чернігові. Після пожежі 1611 р. вони були зняті. Зображення часто практикуються ювелірами.

Наші предки вірили в існування духів, демонів — лісовик, водяник, русалка, польовик, перелесник, болотяник. Вірили у перевертнів, вовкулак. Міфів є дуже багато. Вони стали основою переказів, фольклору: міф про живу воду, про створення світу з яйця.

Існувало багато свят і обрядів. Були святилища, жертовники, де стояли боги і їм приносили жертви. З прийняттям християнства їх потопили в річках, знищили. Одну з таких пам’яток знайдено в р. Збруч. Чотириликий, всевидящий (Світовид) під одним головним убором бог. Зберігається у Вавельському замку в Кракові. Копії є в Києві і Москві. Крім культових відправ була своя народна творчість, обрядові поезії, пісні календарні (календа — повідомлення, вість про початок зими, вес- ни, літа, потім стали повідомляти про народження Христа; звідси і слова коляда, колядники, а також і календар).

Обряди, пісні були весільні, похоронні, народно-календарного циклу. Свято русаліїв нині злилося зі святом Трійці. Зимові колядки, щедрівки — ці обряди мали магічні функції. Вони і сьогодні збігаються зі святом Нового року, Різдва Христового, Водохрещ.

Візьмемо такий давній інститут, як інститут кумівства. Коли став розпадатися рід, формуватися сім’я, дядько вже не міг виховувати племінника, та й жили окремо, тому він ставав наставником, а у випадку смерті батька ростив його. Головним правилом моралі слов’ян була повага до матері. Первісне значення слова «батько» в мовах індоєвропейської групи означало годувальник.

В Україні здавна виготовляли для дітей іграшки — свистки, коники, собачки з дерева, глини. Під час розкопок їх знаходять. А з XII ст. це стало навіть окремим промислом. Здавна відоме в Україні писанкарство — вид декоративного прикладного мистецтва. Розвивалась усна народна творчість, приказки, прислів’я, скоромовки, загадки, казки. На думку київського вченого М. Суслопарова, який виявив алфавіт пеласгів-трипільців, котрим користувалися ще кіммерійці, перший звуково-буквенний алфавіт був у Наддніпрянщині ще в ІV тис. до н. е. А фінікійці запозичили його саме в пеласгів. Слов’янську писемність пов’язують з Кирилом і Мефодієм.

Глаголиця була міжслов’янською літературною мовою. Але пам’яток написання глаголицею не збереглось. Кирилицю створено на базі грецького алфавіту, звідти запозичено 24 літери. Складалась кирилиця із 43 літер.

З договору 944 р. Ігоря з греками видно, що в слов’янських послів були письмові свідоцтва про їх повноваження. Аскольд ще в 860, 863, 866, 874 рр. робив походи на Візантію. Після першого походу він запроваджує на Русі християнство. Константинопольський патріарх посилає сюди митрополита Михайла Сіріна, шість єпископів, починають будувати церкви, виникає література, церковна і світська. Бояри не сприйняли християнства. У 882 р. з допомогою норманського князя Олега вчинено державний переворот і замінено династію Києвичів на династію Рюриковичів на Київському престолі.

Зразки алфавіту

Дохристиянська наша матеріальна, духовна культура має величезне значення для формування основної бази української культури. Багата духовна культура наших предків, злившись у єдине русло з християнським ученням, дала світові новий вражаючий продукт — культуру, з якою рахувалися Європа і світ, українську культуру.

Література

• Грушевський М. Історія України-Руси: У 10 т. — К., 1990—1996. — Т. 1—10.
• Енциклопедія українознавства: У 6 т. — Л., 1996. — Т. 1—6.
• Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. — К., 1989.
• Кононенко П. П. Українознавство. — К., 1996.
• Крип’якевич І. П. Історія української культури. — К., 1993.
• Полонська-Василенко Н. Д. Історія України: У 2 т. — К., 1992. — Т. 1—2.
• Українська та зарубіжна культура / За ред. М. Заковича. — К., 2000.
• Історія української та зарубіжної культури / За ред. С. М. Клапчука та В. Ф. Остафійчука. — К., 2000.

Содержание книги Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.

• ПЕРЕДНЄ СЛОВО
• ПЛАНИ СEМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА МEТОДИЧНІ ПОРАДИ
• Теоретичні засади культури
• Культура первісної епохи
• Культура протослов’янських та слов’янських племен
• Культура ранніх цивілізацій Сходу: Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю
• Культура античної Греції та античного Риму
• Антична Греція
• Античний Рим
• Культура Візантії
• Особливості становлення та розвитку візантійської культури
• Розвиток філософської думки в християнському богослов’ї
• Художнє мистецтво та архітектура. Християнський канон у мистецтві
• Культура Київської Русі
• Культура середньовіччя
• Культура епохи Відродження
• Українська культура в XIV—XVI ст.
• Козацька епоха і формування культури українського бароко
• Українська культура ХІХ—ХХ ст
• ВУЗЛОВІ ПРОБЛEМИ КУРСУ «УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА»
• ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРИ
• Поняття і сутність культури
• Структура культури
• Функції культури
• Концептуальні підходи до розуміння культуротворчих процесів
• КУЛЬТУРА ПЕРВІСНОЇ ЕПОХИ
• Первісне мистецтво
• Первісна архітектура
• Первісний живопис
• Первісн музика
• Первісна усна творчість
• Первісні танці
• Анімізм
• Тотемізм
• Фетишизм
• Первісна магія
• Табу
• Культ предків
• Шаманізм
• Міфологія
• КУЛЬТУРА ПРОТОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН
• Характеристика культури протослов’янських племен. Основні етапи
• Матеріальна культура слов’янських племен. Господарство, побут, спосіб життя
• Міфологія і вірування як феномен слов’янської культури
• КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
• Соціально-економічні та історичні умови виникнення держави Київська Русь
• Хрещення Русі і вплив християнства на подальший культурно-історичний розвиток слов’янських народів
• Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу
• «Руська правда» («Правда Ярослава»)
• КУЛЬТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
• Початки формування середньовічної культури
• Особливості середньовічного світогляду. Християнство та його вплив на середньовічну культуру
• Місце церкви в культурі середньовіччя
• Теологічні та філософські пошуки середньовічної доби
• Становлення та розвиток освіти
• КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
• КУЛЬТУРОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ ТА ЗДОБУТКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ХІХ ст.
• Культуротворчі процеси на початку ХІХ ст.
• Формування класичної української літератури, етнографії, мовознавства, живопису, архітектури
• Роль «Старої громади», «Молодої громади», журналу «Основа» в розвитку культурно-історичної думки
• Живопис ХІХ ст.
• Архітектура ХІХ ст.
• Скульптура ХІХ ст.
• Музика ХІХ ст.
• Драматургія і театр ХІХ ст.
• УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ХХ ст.
• Культурно-історичні та культуротворчі процеси початку століття
• Трагедійність культурного відродження 20-х—30-х років
• Архітектура ХХ ст.
• Музична культура ХХ ст.
• Українське образотворче мистецтво ХХ ст.
• НОВА СОЦІОКУЛЬТУРНА РЕАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ
• Соціокультурні модернізаційні трансформації
• Формування нової соціокультурної реальності та її риси
• Культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності
• УКРАЇНСЬКА МОВА — ОСНОВА КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
• Першопочатки української національної мови
• Українська мова часів Київської Русі
• Українська мова в XII—XVI ст.
• Українська мова XVII—XVIII ст. та правописні шукання XIX ст.
• ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ
• МОДЕРН ТА ПОСТМОДЕРНІЗМ ХХ ст.
• Загальна характеристика, основні ідеї та етапи становлення модернізму
• Архітектурне втілення модерну
• Модерн про основний сенс та призначення мистецтва
• Основні положення постмодерну
• Естетична концепція постмодерну
• Історична роль та обмеженість постмодерної моделі культури
• ЕТНОКУЛЬТУРА В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
• Етнічні стереотипи
• Символізм в українській культурі
• Народний світогляд українців
• Український фольклор

Комментарии к книге

Ваше имя:
Отзыв:
Защитный код другой код